Пролог

— Я збираюся вступити до Академії драконів, — не чекаючи завершення нашої сімейної вечері, повідомила я родині.

Проте ця фраза спричинила значно більший ефект, ніж я очікувала. Хоча ні… Десь я так і думала, що всі будуть у шоці. Вони так синхронно повернули голови в мій бік, що це аж трохи моторошно виглядало. І тим не менш відступати я не збиралася.

— Здається, цього разу вино дійсно міцне, — зі своєю фірмовою саркастичною посмішкою Каспіан першим порушив тишу. — Бо мені почулося, що моя войовниця пітьми вигадала собі нову пригоду замість того, аби переїхати до нашого палацу, — він не зводив із мене уважного погляду, ніби намагався зрозуміти, чи це жарт.

— З яких це пір палац повелителя демонів став вашим спільним із моєю донькою? — не втримався тато Деймаріс. — Не пам'ятаю, аби ви були заручені, — він спокійно відкинувся на спинку крісла, але в голосі чітко чулося попередження.

— Перестань, Деймарісе. Це дуже легко виправити, чи не так, люба? — знову звернувся до мене Каспіан.

Попри грайливий тон, я чітко чула, що за ним ховається вся серйозність моменту.

— Я хочу пройти повне навчання в Академії драконів нарівні з іншими адептами, — впевнено промовила я, не відриваючи погляду від Каспіана.

— Та що некроманту робити в Академії драконів? Королівство демонів, як і я, може запропонувати тобі значно більше. Тим паче Академія є і там.

— Ауч… А ось це було навіть образливо. Якщо ти не забув, Каспіане, королева драконів теж некромант, — промовила моя мати з удавано серйозним обличчям, хоча я бачила, як вона намагалася сховати посмішку за келихом вина.

На мить за столом запала тиша. Я навіть помітила, як кутики губ кількох моїх татусів ледь сіпнулися. Здається, вони теж чекали, що відповість Каспіан.

— В Академії демонів усі будуть знати, хто я і чия я істинна пара. Зважаючи на твій авторитет, я навряд чи зможу насолодитися життям адептки сповна. До того ж цього року в Академії драконів уперше за багато століть проходитиме обмін адептами інших рас. Як я можу пропустити таку можливість? Велар і Радея теж вступатимуть, — впевнено завершила я.

І тут несподівано тато Тіріан розсміявся так голосно й щиро, що загальна увага одразу переключилася на нього.

— Я стільки років чекав на цей момент. Моя донька однією фразою зуміла похитнути самого Каспіана Сінфула. Не все так легко з істинною парою, як ти думав? — він усе ще сміявся. — Хоча якщо ще й Радея буде разом із Мірою, то боюся навіть уявити, чи вціліють Академія й адепти, поки вони закінчать навчання.

За столом тихо засміялися.

— Радий, що тебе так веселить ця ситуація, але ти, мабуть, погано мене знаєш, Тіріане, — з викликом промовив Каспіан. — Я так просто не здамся, — на його губах знову з'явилася самовпевнена посмішка.

Я лише закотила очі. «Хоча чого ти хотіла, Міро? У цій сім'ї нічого просто не буває».

Саме в цю мить двері до зали відчинилися, і зайшов тато Крістіан.

— Судячи з ваших облич, я пропустив подію року, — весело промовив він, сідаючи за стіл. — То що тут у нас сталося цього разу?

— Міранда планує навчатися в Академії драконів. Разом із Радеєю та Веларом, — спокійно відповів мій ще один татусь Ітан.

Крістіан лише присвиснув.

— Тоді готуйте закуски й вино. Це буде дуже весела історія, — промовив він, підморгнувши мені.

Що тут скажеш… Так воно і є.