Французький офіс, добре одягнені чоловіки сидять за столом. Перед ними Він.
Вони: Ми готові Вас взяти,
Іспит добре Ви склали.
Працювали на совість –
Це в наш час дивина.
Буде Вам і кар’єра,
І зарплата достойна,
Але в нашій угоді
Є умова одна.
Читає. Смуток набігає на обличчя.
Він: Тож, щоб мати роботу,
Я повинен зостатись,
Щонайменше три роки…
Чи щось можна змінить?
(В сторону)
- Мене вдома чекають.
Вирушаю негайно!
Обійняти кохану,
Хоч на мить.
Вони: Знову щось вас турбує?
Наче трохи Ви зблідли.
Що вам світ захиляє
Від рясних перспектив?
Не мовчіть, нам відкрийтесь,
Разом знайдемо вихід.
Бо робочий день збіг,
Час на аперитив!
Він: Обіцяв я коханій
Обернутися швидко…
День без неї – це мука.
Не вода почуття!
Я - лишень оболонка,
Все, з чого я складаюся,
Без кохання втрачає
Сенс мого майбуття.
Вони: Боже правий, як смішно!
У сучасному світі
Ще живуть диваки,
Які вірять в любов.
Та з такими грошима,
Що невдовзі в вас будуть,
Не закине ніхто,
Що ви є марнослов.
Він (трохи збентежений): Ні. Я мушу.
(Далі – впевнено)
Вважаю, що слова – не цяцянки,
Це мій принцип в роботі
І девіз у житті.
Я не з тих, хто міняє
Почуття на прибутки,
І гадаю, що зрада,
То є гріх.
Вони: Добре, їдьте додому
Десять днів на відпустку.
Після цього вертайтесь,
Ми чекаєм на вас.
Не втрачаємо віри,
Що ви приймете рішення,
Яке буде корисним…
В добрий час.
Відредаговано: 05.10.2021