9. Фізіологія, яке бреше.

 Вправа  « Фізологія, яка бреше»

Тренує: психологічну достовірність, міміку, підтекст.

Напиши сцену на 500–700 слів, де персонаж отримує інформацію, яка його сильно зачіпає.

Умова: не можна називати його емоцію і не можна писати:

злякався, розлютився, засмутився, зрадів, занервував, був збентежений тощо.

Але головне ускладнення:

персонаж намагається приховати свою справжню реакцію від співрозмовника.

Тому ти маєш показати одночасно:

• що відбувається всередині;
• що персонаж дозволяє побачити назовні;
• де між цими двома речами виникає тріщина.

Особливо працюють очі, рот, руки, голос, паузи, дрібні автоматичні рухи.

Моя вправа нижче 

********************************
 

   За спиною скрипнула порогова дошка. Тінь гості поповзла по підлозі й сірим велетом вичікувально завмерла на стіні.

  Кінь невдоволено захропів – видко маг перетягнув попругу. Шарам глибоко вдихнув, повільно видихнув і тремтячими пальцями почав розслабляти ремінь.

  Йому не потрібно було повертатися, щоб зрозуміти, хто стояв в одвірку: ніс лоскотав  такий знайомий легкий аромат мускусу та терпкої таїфської троянди. З цитрусовою кислинкою.

  - Що ж привело місяцелику Шахаре, в це забуте Богом місце? – маг повернувся до жінки, що стояла на порозі.

 -  Провідувала родичів, і нічний соловейко наспівав, що бачив чи то примару, чи то мого покійного чоловіка,  – вона закусила губу. – То й вирішила перевірити: чи не привиділося це мені у вранішньому сні-мареві.

  Маг окинув поглядом її запилену дорожню абаю - довгу сукню-накидку - і усміхнувся одним кутиком вуст:

 -  Не варто довіряти досвітнім снам.

 - Як і чоловікам?

 -  Зі сходом сонця привиддя зникне і більше не зможе потривожити чорнооку Шахаре. Впевнений,   вона знайде достойного багатура, що оберігатиме її в скарбниці свого серця, мов найкоштовніший рубін, – Шарам шанобливо схилився, ховаючи погляд.

  Рука дівчини судомно стиснула ефес шаблі, зціплені губи побіліли. Вона силувано всміхнулася:

- Ранковій зорі не потрібне сонце, щоб розігнати нічні тіні, маг!  Його жар сушить і випиває росу, яку вона так любить. Але вона щаслива, що нічний холод, ніколи більше не скує її серце!

 Дівчина рвучко обернулася і вибігла зі стайні.

 Шарам оперся спиною на стіну, важко дихаючи, й прошепотів тремтячими губами:

 - Шахаре… Ранкова зоря… Серце моє…

  Легкий вітерець відносив геть залишки аромату таїфської троянди.