8. Три погляди.

Одна сцена — три погляди»

Тренує: POV, характеризацію, підтекст.

Опиши одну й ту саму людину, яка входить до кімнати, тричі:

1. очима людини, яка її любить;
2. очима людини, яка її ненавидить;
3. очима абсолютно стороннього спостерігача.

Фізичні характеристики персонажа не змінюй. Змінювати можна лише:

• те, що помічає спостерігач;
• порівняння;
• акценти;
• інтерпретацію;
• емоційний підтекст.

Головне правило: не пиши прямо, що один її любить, а другий ненавидить. Читач має це відчути з опису.

Ця вправа особливо добре тренує «драматургію обличчя».

***********************************************************************************************************************

  Сандарія увірвалася в таверну легким пружним кроком, лише на мить завмерши у дверях, щоб відшукати його серед юрби. В її смарагдах-райдужках засяяли бісики, коли вони зустрілися  поглядами.

   Присіла навпроти, закинувши ногу на ногу, й розстебнула верхній ґудзик чорного вишуканого камзола. Блиснула рівними  білосніжними зубками – такою знайомою невинною посмішкою.

   Виклала на стіл меч. Скинула капелюх: вогненно-руда хвиля волосся важко-неслухняно впала до пояса.

— Вибач, я знову запізнилася. – Сандарія пирснула тим своїм сміхом-дзвоником.

   Її носик кумедно, винувато зморщився. М’яка, майже дитяча долоня дівчини торкнулася  неголеності його щоки.

— Але я виправлюся, – голос бринів ніжністю.

    Він на мить затримав її руку, щоб назавжди запам’ятати оксамит дівочої шкіри…  І цей рідний запах: суміш прохолодної лаванди, солодкого мускату та бентежної юності.

***

    Вона увійшла ходою голодного хижака, що вийшов на полювання. Окинула чіпким поглядом болотно-зелених очей усіх відвідувачів таверни, поки не знайшла жертву.

    Сіла за сусідній столик, закинула ногу на ногу. Розстебнула верхній ґудзик запиленого, затертого камзола. Меч брязнув на стіл. Стягнула капелюх: з-під нього вивалилася лисяча патлата грива.

   Хмикнула:

– Вибач, я знову запізнилася, – голос дзвенів льодом.

   Бридливо зморщилася і насмішкувато поплескала чоловіка по щоці.

 – Але я виправлюся…

  Відвідувач відвернувся, щоб  не викликати підозри, й підняв кухоль. Але навіть через кислуватий сморід пива він відчув аромат її парфумів – різкий терпкий запах лаванди та мускату.

***

   Вона увійшла до таверни рішучим кроком і завмерла на мить – її великі зелені очі пильно оглядали  кожного. Знайшовши бажане – рушила в глиб зали.

  Присіла за столик, закинула ногу на ногу й розстебнула верхній ґудзик розкішного, хоч і запиленого камзола.  Мовчки усміхнулася незнайомцю навпроти. Без поспіху виклала меч на стіл, зняла капелюх – руде волосся водоспадом розсипалося по спині.

- Вибач, я знову запізнилася, - дзвінкий дівочий голос втонув у басовитому чоловічому гаморі.

  Вона скривила кумедну міну і ніжно погладила чоловіка по бородатій щоці.

– Але я виправлюся…

    І йому на мить здалося, що крізь запах пітних онуч і кислого сиру він вчув її аромат – тонкий запах лаванди та мускату.