Якби я був би сторінкою тексту.
7. Опис обличчя.
Вона усміхалася. Тою посмішкою зверхності, яку видавали ледь підняті кутики тонких, розчервонілих, з павутинками-тріщинками губ.
Розслаблена плавність рухів могла ввести в оману будь-кого, але не Антона: котяча зелень її очиськ пильно відстежувала кожен порух.
Час від часу вона машинально відкидала назад пасмо рудуватого волосся, що хвилястим неслухом лоскотало її носик з горбинкою, а то і зовсім норовило впасти на витончене, гостре підборіддя.
Коли ж воно лягало на місце - погляд чоловіка мимоволі відмічав нитку рубця – трошки нижче її маленького акуратного вушка, в якому кришталиком виблискував кульчик.
Кинули ножі майже одночасно. Він і не міг влучити. А вона поцілила. Зрозумів не через пекучий різкий біль в плечі,а побачивши два ряди її білосніжних рівних зубчиків, що зблиснули в задоволеному хижому вишкірі.
#1538 в Сучасна проза
#952 в Фантастика
Відредаговано: 10.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
