Якби я був би сторінкою тексту.
4. Ефект синестетичного занурення
Час від часу Сандарія легким порухом відкидала назад волосся, яке неслухняною важкою рудою хвилею спадало до пояса, мимохідь торкаючись свого рожевого, майже дитячого вушка й бавлячись срібною сережкою химерної форми. Відблиски свічок грали в її відьомських зелених очах, у глибині яких, здавалося, пропаде кожен, хто насмілиться затримати погляд надовше. Та вже за мить вони ставали кольору сірого зимного неба, яке востаннє бачить необережний подорожній що замерзає всмерть. Минало ще трохи часу, і маска гордовитої аристократки спадала з її правильного, витонченого обличчя - і перед ними знову сиділо безтурботне дівчисько, що хихотіло, блискаючи білосніжними зубками.
Та навіть коли із зусиллям маг відводив погляд – це не приносило полегшення. Серце билося швидше, у скронях стугоніло - її запах зводив з розуму… Бентежний аромат юності, прохолодної лаванди, терпкого мускатного горіха та інших невідомих йому пряних аравійських пахощів.
#1214 в Сучасна проза
#623 в Фантастика
Відредаговано: 13.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
