Місто спало неспокійним сном. Тривожні сновиддя блукали за стуленими повіками віконниць. Тільки де-не-де, в поодинокому вікні виднівся відблиск лампи чи свічки. І лише ген, біля ратуші на головній площі далекими світляками жевріли смолоскипи.
Незвична задушлива тиша для нічного міста, яку лише зрідка переривав п’яний голос запізнілого гультяя чи грізний окрик нічного вартового.
Шарам оперся спиною на відкос вікна. Заплющив очі. Глянув вже магічним позіром. Через деякий час відкрив їх і втомлено потер повіки.
Недобре щось з цим містом. Не помітив звичного відбитку чорної магії. Лише густе липке темне плетиво. Відчувається так, ніби на вечірньому кладовищі. І тихо, і спокійно, та не бажаєш там залишатися, йдеш настрашений. І оглянутися зайвий раз лячно, щоб не зобачити раптом чиїсь лихі очі.