Початок записів на цьому папірусі сягав би не те що глибини забутих віків, а тої, навіть не здатної для осягнення розумом, миті творення Часу та Простору. Забуті руни та таємничі шрифти деванагарі лягли б на ньому рівними рядами вицвілими від тисячоліть. Записані мудрецями з холодних гірських печер та відлюдниками забутих часом скитів, мандрівними дервішами безкрайніх пустель та жерцями втрачених богів ….
Був би пергаментом списаним латиницею, заплямований слідами крові та пожеж, куди ослаблою рукою, поспіхом, занотовував би передсмертне послання зранений монах-тамплієр перед останнім штурмом невірних.
Містив би замазані церковною цензурою рядки та обвуглені краї, що дивом вціліли у вогнях Інквізицій.
Та навіть вони не змогли б випалити ледь помітний відбиток кармінових вуст і притлумити ледь чутний аромат твоїх парфумів.
І в кінці трансформувався б у сторінку віртуальної реальності, яка добігатиме до кінця – рядками цифр та символів - ховаючи у собі вогні зорельотів, таємниці далеких планет та ядерні спалахи космічних битв, що руйнують світи …
Щоб замкнути коло і знову повернутися до перших рун на папірусі...