Розділ 1

Я не була з Фінні тієї ночі у серпні, але я так реалістично змогла
її уявити, наче це дійсно мій спогад.
Коли він їхав у червоній машині, що йому подарував батько на
день народження, зі своєю дівчиною Сільві Вайтхаус, на вулиці
дощило. За декілька тижнів Фінні виповнилося б дев’ятнадцять.
Вони сперечались. Ніхто ніколи не каже, про що саме вони
сперечались. За думкою інших, це не важливо для історії. Проте вони
не знають, що є ще й інша історія, яка ховається під фактами, які вони
не бачать. Насправді вони не розуміють, що причина суперечки має
вирішальне значення для моєї історії.      
Я ніби бачу це: розмиту дощем дорогу та миготливі вогні від
машин швидкої допомоги й поліції, що линуть крізь нічну темряву,
попереджаючи тих, хто проїздить повз – тут сталась аварія, будь ласка,
їдьте повільно. Я бачу Сільві на задньому сидінні поліцейської
машини, її ноги тарабанять по мокрому тротуару, поки вона говорить.
Я не чую її, але бачу, як вона розповідає слідчим, чому вони сварились,
і я знаю, знаю, знаю, знаю… Якби він був зі мною, все було б інакше.
Я бачу їх у машині перед аварією: ллє як з відра, вулиця й
тротуар такі мокрі й слизькі, ніби на них вилили олію. Вони їдуть крізь
ніч, на жаль, разом, та сперечаються. Фінні хмуриться. Він
відволікається. Він не думає ні про дощ, ні про машину, ні про мокру
дорогу. Він думає про його суперечку із Сільві. Він думає про причину
сварки, і машину раптово заносить праворуч, що виводить його з
роздумів. Я уявляю, як Сільві кричить, і він намагається врятувати їх,
проте занадто вивертає кермо.
Фінні пристебнувся, він невинний. Однак Сільві не така. Під час
зіткнення, вона пролітає крізь лобове скло та вилітає в темряву, лише
дивом отримавши тільки незначних подряпин на руках та обличчі.
Хоча все це правда, важко уявити таку картину. Настільки важко, що
навіть я не в змозі цього зробити. Все, що я можу побачити, це момент
після того, коли вона невагомо зависла в повітрі, розмахує руками,
ніби в сповільненій зйомці, її ледь закривавлене волосся розвіяне, як у
русалки, а рот відкрився від крику паніки. Темна мокра ніч оточувала
її ідеальним силуетом.