2.13

• То як? – дивиться на Ігоря Артем. – Ти допоможеш?

Не розумію чого хоче чоловік від Ігоря і уважно спостерігаю за ним.

• Артеме, - кладе виделку з ножем на стіл, - я дам гроші на перший час, але далі давай сам. Вам вистачить на нове житло, щоб зняти і проживання. Тому, далі плануй як будеш заробляти.

Артем посміхнувся, а з ним і Марта, немов кішка потягнулася у обійми чоловіка.

Музикант на сексофоні заграв повільну мелодію і Артем запросив мене на танець.

• Ти ж не будеш проти, якщо я запрошу твою дівчину на танець? – загадково посміхнувся до Ігоря Артем.

Той кивнув головою і відпустив мене. Повільними рухами почали коливатися у такт і мені стало не по собі, коли руки Артема опинилися на моїй талії.

• Артеме, будь ласка, - вказала на те, що було зайвим з його боку.

Він посміхнувся і змінив їхнє положення. Краєм ока поглядала на столик, де сиділи Марта з Ігорем, але їх там не було. Хвилювання охопило мене, але ще більше нервувався Артем. Помітила на його обличчі, як заходилися желваки, коли він помітив, що столик був пустим.

• Куди вони зникли, ти не бачила? – дивиться на мене.

Знизую плечима. Закінчується мелодія і Артем бере мене за руку і тягне за собою. Не розумію, що з ним коїться. Перелякано прямую за ним і за мить опиняємося на вулиці, де за рогом помічаємо Ігоря, який тримає за талію Марту. Артем відпускає мене і біжить до них. Удар! Ігор падає на бруківку. Марта перелякано хапається за голову і кричить. Ігор повільно піднімається і обтирає кров з обличчя. Немов вкопана стою і спостерігаю за цим. Ніяких думок в голові немає, лише образа. Артем хапає Марту за руки і кричить на неї.

• Так от для чого, ти влаштувала цей спектакль, - сердито дивиться на неї, - я ж гадав, що заради нас, а тут…

Руки німіють від його погляду.

• Артеме, будь ласка, ти не так все зрозумів, - плаче Марта і намагається його вгамувати.
• Що не так? Я що сліпий? Чи можливо Ася цього не бачила?, - вказує на мене.

Холодок пробігся по шкірі. Ігор підходить до мене. Мовчу.

• Ась, Марті стало зле і я допоміг вийти їй на свіже повітря. Артем дурень, він не повірить, але ж ти…

Дивлюсь на нього і сльози котяться по щоках. Хочеться йому вірити, але на жаль не виходить.

• Вибач, - не зводжу свого погляду від нього, - але я не можу …

Розвертаюся і йду. Забігаю до ресторану та забираю своє пальто. Ігор йде за мною, тільки я його зупиняю.

• Ігоре, не потрібно щось пояснювати. Я хочу побути на самоті.

Зупиняю таксі біля виходу і сідаю до авто, залишаючи його біля дверей. Знаю, що вчинила неправильно, але мені потрібний час, щоб з цим розібратися. Одразу ж їду до квартири брата. Набираю до нього. Говорю, що хочу залишитися у них на ночівлю. Брат погодився і таксі везе мене по вказаній адресі. Телефон беззупину вібрує у сумочці. Я відчуваю, що це він телефонує, але не маю бажання з ним про щось розмовляти. Дісталася до будинку Марка і попрямувала в середину.

Стою біля їхніх дверей і схлипую. Мені боляче і образливо, що все так сталося. Ігор не може забути минуле. Думаю, Марта ще й досі йому не байдужа. Катя відмикає двері і сумно дивиться на мене. Знаю, кого вона там побачила: заплакану, нещасну дівчину, яка щось втратила. Обіймає мене і проводить в середину.

• Будеш чай? – присідаємо на кухні. Повільно знімаю пальто і кладу його на бильце стільця.

Розмовляти не хочеться. Катя розуміє і залишає мене на самоті. Дивлюсь в одну точку і не можу дійти якогось логічного завершення усього, що сталося за вечір.

• Що знову сталося, сестричко? – Марк тихенько підійшов позаду та обійняв мене за плечі.
• Я так втомилася, Марку, - шепочу. – У мене немає більше ніяких сил боротися з цим.
• Із чим саме, Ась? – обходить мене і притягує свій стілець ближче до мене.  

Дивлюсь на нього.

• Марку, порадь, що мені робити? Я вирішила порвати з Ігорем та їхати назад до Києва. Я правильно вчиню?

Марк ошелешено дивиться на мене. Його рука занурюється у волосся і легкими рухами куйовдить його.

• Назви причину? Чому ти вирішила його покинути?

Розповідаю про Марту і про те, що побачила сьогодні.

Марк сміється.

• Ти дурненька, він кохає тільки тебе. Ніяка Марта йому не потрібна.

Не розумію про що він говорить, адже сама на власні очі бачила, як він її обіймав.

• У Артема зараз проблеми з фінансами, бо батько поїхав з мамою на операцію, а він щось там накосячив на фірмі і «влетів» на гроші. Короче, він приїздив до Ігоря за фінансами, а з ним була і Марта. Думаю, ця вечеря і була остаточною відповіддю на прохання Артема.

Все одно не віриться. Телефон знову і знову вібрує у сумочці.

• Або ти приймеш виклик, або я це зроблю, - говорить брат і дає мені сумочку.

Дістаю телефон і очі округлюються від здивування. Миттю виходжу до іншої кімнати і приймаю виклик.

• Алло, я слухаю, - схвильовано відповідаю.
• Анастасія Олегівна, вибачте, що так пізно телефоную, але мені потрібна ваша допомога.
• Так, Оксанко, що сталося?