2.4

Ігор… Його вчинок збив мене з пантелику. Навіть не розумію, чим він думав, коли забирав мене з готелю, а чим я думала…

Він не зупиняється і в решті стою перед ним гола, прикриваючи пікантні місця руками. Соромлюся, адже це для мене вперше.

• Не потрібно закриватися від мене, - опускає мої руки і милується. – Ти прекрасна, моя мила, прекрасніша за усіх на світі.

Від цих слів починаю тремтіти. На очі навертаються сльози, не розумію чи від щастя, чи страху. Я боюся! Дівчина, якій двадцять один рік боїться близькості з чоловіком, чи це можливо?

Ігор торкається мене і від його дотиків мурашки бігають по оголеному тілі. Намагаюся розслабитися і знімаю з нього футболку. Проводжу кінчиками пальців по оголеному торсу і легкий стогін виривається з його грудей. Ігор зупиняє мою руку, притискуючи до свого тіла. Повільно притягує до себе і ніжно цілує, опускаючись вниз по шиї, далі нижче і ще нижче.

• Ігоре, - шепочу від задоволення, - як це …приємно. Його гаряче дихання прискорюється, коли він опустився ще нижче.

Легким рухом бере мене на руки і несе до спальні. Немов пушинку, кладе на ліжко. Знову закриваюся і тягну на себе покривало. Дивиться на мене.

• Ась, - опалює поглядом, - це у тебе вперше?

Червонію. Знаю, що це дивина у наш час бути у цьому віці незайманою, але така вже я є.

• Так, - шепочу і спостерігаю за його реакцією.

Не зводить з мене очей.

• Ти хочеш, щоб я був першим?

Чорні очі пронизують наскрізь. Не вагаючись, киваю головою і відкриваюся йому. Лягає поруч зі мною і починає цілувати кожну клітиночку мого тіла. Не перечу йому, коли дістається до найпотаємнішого місця. Своїми рухами доводить мене до екстазу. Я прагну його! Тіло чекає, як і душа, щоб з’єднатися в єдине ціле.

• Кохаю тебе, - шепоче….

Різкий біль в середині затьмарює всю ніжність, яка відходить від нього. Мені боляче. Сльоза повільно скочується з очей.

• Вибач, - шепоче, - це повинно так бути.

Знаю і була готовою до цього.

• Все нормально, - гладжу його обличчя і притягую до себе.

Прокидаюся посеред ночі. Місяць пробивається крізь штори, немов злочинець, щоб підгледіти за нами. Ігор міцно спить, притискаючи мене до себе. Його тепло зігріває і весь світ тепер здається не таким поганим, яким інколи буває. Думаю про Оксану. Чому у стосунках все починається так гарно, а потім закінчується фатально? У них ж також з чоловіком було все чудово, як вони зустрічалися і що з ним сталося? Навіщо він її б’є? Гадаю варто шукати проблему саме у ньому, бо щось змусило його стати таким жорстоким. Повільно знімаю його руку і встаю з ліжка. Потрібно повертатися, адже з самого ранку повертаюся до Тернополя. На годиннику 5 ранку, отже у мене ще ціла година. Йду до ванної кімнати і дивлюсь на себе у дзеркало. Посмішка засяяла на обличчі, згадуючи про минулу ніч. Я щаслива! І хоча тіло трохи ниє від близькості, все одно, я щаслива! Приймаю душ і одягаю піжаму. Тепер потрібно викликати таксі  і в такому вигляді дістатися до свого готелю. Беру телефон і повертаюся до ванної, щоб його не розбудити. Через десять хвилин водій буде біля будинку. Підходжу до нього і легенько притискаюся губами до його обличчя. Він щось говорить уві сні, я ж тихенько спостерігаю за ним. У подумках говорю, як його кохаю і виходжу зі спальні. Приходить смс, що таксі біля входу. Взуваю його капці і виходжу з квартири.

Сідаю до автомобіля. Таксист дивиться на мене, немов на навіжену і від цього стає смішно.

-Нічого такого не подумайте, - посміхаюся, - просто у мого коханого дуже бурхлива фантазія. Чоловік нічого не говорить, лише киває головою.

-Знаєте, - дивиться на мене у дзеркало, - я на цій роботі дуже багато дивних людей бачив, але щоб у піжамі…. Це вперше.

Сміємося разом. Зупиняється біля готелю.

- Почекайте, мене будь ласка, - говорю до нього. – Я забіжу до номера і візьму свої речі. Тоді і розрахуюся з вами. 

-Я Вам довіряю і почекаю скільки треба.

Біжу до свого номера, адже на збори залишається дуже мало часу. Відчиняю двері своєї кімнати і натикаюся на маму, яка спить у моєму ліжку. Бідненька, напевно чекала на мене і не дочекалася. Яка ж я дурепа, навіть забула їй зателефонувати.  Дивлюсь на годинник, час піджимає.  Потрібно встигнути.

Розкриваю валізу і кидаю до неї свої речі, бо немає часу їх гарно зложити. Переодягаюся і пишу мамі записку.

« Мамусь, вибач, що змусила тебе хвилюватись. У мене все гаразд. Поїхала до Тернополя. Коли приїду – перетелефоную. Цілую!»

Залишаю її на столі і спускаюся вниз.

-До автовокзалу, будь ласка, тільки якщо можна трішечки швидше, бо мій автобус буде відправлятися через 20 хв.

- Вас зрозумів, - говорить водій і ми рушаємо.

Молюся тільки, щоб встигли. Автомобіль зупиняється біля автовокзалу. Швидко розраховуюся і мчу до каси.

-Є ще квитки до Тернополя? – одразу ж запитую дівчину на касі.