2.2

Як не крути, але від минулого не втечеш. Ця зустріч з ним довела це. Дуже багато залишилося не сказаного між нами і це ще більше нагнітало мене. Чому, він так і не прийшов на зустріч три роки тому? Звідки фото опинилося на моїй сторінці? Ці питання мучили мене і на них потрібно отримати відповіді. Хоча, яка вже різниця!

Марк з Катею вирішили показати мені місто і запросили до кав’ярні, адже Львів – це місто кави і я обов’язково повинна скуштувати її саме тут. На таксі дісталася місця призначення і зайшла до милої кав’ярні, побудованої у старовинному стилі. Все навколо було просякнуте старовиною, починаючи від занавісок і закінчуючи підлогою, що рипіла. Ввійшла у середину і оглянулася навколо. Вдихнула п’янкий аромат кави, що повністю заполонила повітря у приміщенні і посміхнулася. Помітила своїх «молодят», які про щось воркували і підійшла до їхнього столика.

• Яка краса! – одразу ж висловила своє задоволення від побаченого.
• Взагалі – то, сестричко, у нас спочатку прийнято вітатися! – брат як завжди повинен мене вибісити.
• Я знаю, розумако! – суворо поглянула на нього. – Привіт, особисто тобі, Катька, – поцілувала її у щоку.

Брат посміхнувся.

• Я на тебе сердита, Марку! – спідлоба поглянула на нього. – Чому ти не розповів раніше, що працюєш на Ігоря?

Марк знітився. По його вигляду було зрозуміло, що йому було неприємно про це розповідати.

• Давайте замовимо кави з тістечками, а тобі поговоримо, - запропонував він.

Погодилися. До нас підійшла пані – офіціантка і ми зробили замовлення. Я вирішила піддатися їхньому смаку, адже вибір напоїв був дуже великий.

• А тепер, - коли офіціантка пішла, - хочу знати, як ти опинився у його компанії.

Схрестила руки на грудях і дивилася на нього.

Марк розповів, що весь час підтримував телефонний зв'язок з Ігорем, після того, як ми повернулися до Києва. Коли, у нього на роботі сталася сутичка з керівником, він розповів про це Ігорю і той, запропонував йому роботу у Львові. Він погодився.

• Ігор на той час вже перебував за кордоном і йому була потрібна людина, яка буде заміняти його тут.
• А чому мені не говорив, що спілкуєшся з ним?

Принесли наше замовлення. Тільки дивно, що принесли чотири горнятка з кавою.

• Вибачте, - поглянула на офіціантку, - але ми замовляли тільки три чашки.

Дівчина поглянула на мене.

• Ось той мужчина, що стоїть біля стійки попросив, щоб йому принесли те ж саме, що і ви замовляєте.

Повернулася і зустрілася з ним поглядами. Обличчя залило рум’янцем. Марк з Катею лише захихикали.

• То це змова проти мене? – дивилася на них.
• Чому ж? – брат відпив свій напій, - Ігор також захотів провести з нами час. Ми ж друзі.
• А не можна було зустрітися з ним у інший час, без мене?
• Ні! – промовила Катя. – Ти для нас така ж дорога, як і він.
• Зрадники! – зашипіла.

Він підійшов через кілька хвилин. Галантно поцілував мою руку і присів поряд. Від його присутності стало ще спекотніше, хоча на вулиці, так і в закладі було прохолодно.

• Не буду заважати? – поглянув на мене.
• Чому ж, - посміхнулася, - тебе так само запросили, як і мене.

Мовчу. Легке тремтіння огортає мене і холодок пробігається під одягом.

• Маєш дуже гарний вигляд, - шепоче на вухо Ігор.
• Дякую! – відповідаю і від його компліменту стає гаряче на душі.

Марк розповідає багато різних дурниць, але я їх не слухаю.

• Ася запитувала, чому не розповів про те, що ми з тобою спілкувались весь цей час, - дивиться на Ігоря, - можливо сам розповіси, бо вона не відчепиться від мене.

Ігор уважно дивиться на мене.

• Хотів допомогти твоєму братові реалізувати себе і ще дещо, - посміхнувся, - але про це тобі не розповім.

Сміємося.

• Якщо це «дещо» таке секретне, то краще не розповідай! – посміхнулася.
• Друзі! – Марк запропонував смакувати каву і далі продовжити прогулянку Львовом. – П’ємо цей смачнючий напій і подорожуємо далі.

Наша прогулянка продовжилася у парку, адже природа неймовірно розфарбувала дерева у різний колір. В більшості – це золотий. Милуюся навколо і від цієї краси перехоплює дух. Ігор спостерігає за мною і за секунду кудись зникає. Вітер несе по доріжці опале листя і я не втримуюся і разом з ним кружляю, немов балерина.

Марк з Катею сміються з мене і я також посміхаюся. Голова закружилася і я ледве не падаю. Ігор опиняється біля мене у потрібну хвилину і хапає у свої обійми.

• Впіймав! – шепоче, коли моє обличчя опиняється навпроти його.

Дивлюсь на нього і почуття переповнюють. Його приємний аромат парфюму зводить з розуму і хочеться лише одного, щоб він мене ніколи не відпускав.

• Агов, голубки! – Марк як завжди все псує і ми відходимо один від одного. – Йдемо далі?
• Так! – наздоганяю їх і хапаю Катю під руку.