Розділ ІІ Там, де розквітає кохання

                                                    Три роки по тому

• Мам! – гукаю її на весь готельний номер. – Можливо, я не поїду?

Знаходжу її у іншій кімнаті і благально дивлюся.

• Обов’язково поїдеш, доню! – посміхається. – Ти ж його сестра і повинна бути з сім’єю. Так ж і Катя образиться.

Пхикаю і йду до кімнати. Не встигла приїхати, а тут така новина. Знала, що у них все серйозно, але не думала, що дійде до цього так швидко. Катя і Марк вирішили одружитися і організовують родинну вечерю у ресторані. Тільки не у столиці, а у Львові. Брат переїхав туди, два роки тому. Йому запропонували хороше місце у великій ІТ компанії, він одразу ж погодився. Переїхав, а восени і Катя перевелася до Львова, щоб бути поряд з ним. Я ж залишилася сама у столиці без брата та найкращої подруги. Тільки я тут також  на довго не затрималася. У моєї мами є сестра, яка живе у Тернополі. Вона працює у одній захисній організації, де допомагають жінкам, які потерпають від домашнього насильства. Так, як я психолог вона запропонувала мені роботу. Тож, поступивши на 5 курс заочно на магістра, переїхала жити до тітки. Мама не хотіла, мене відпускати, але я повинна була це зробити. Так, і нічого мене не тримало у тому місті. Вважаю, що правильно зробила, що поїхала, адже отримала взамін цікаву роботу та нову подругу Мілу. Вона також була психологинею у цьому центрі і багато чого мене навчила, за що я їй була вдячна.

• Шкода, що ти їдеш! – промовила Міла, коли поверталися з роботи. – Могли б піти на виставку.
• Не ображайся, - заспокоювала її, - неодмінно сходимо, але ж ти розумієш, що таке сім’я. Мені і самій не хочеться їхати, тільки повинна бути поряд з братом та подругою у їхній важливий день.

За ці три роки ми всі змінилися як зовні, так і в душі. Я більше не шукала кохання. Після Ігоря та Олега перестала довіряти чоловікам, хоча пропозицій від протилежної статі було дуже багато. Не можу викинути його з голови, хоча і пройшло вже багато часу і думаю, що він давно одружений. Якось намагалася дізнатися щось про нього, коли була у селі, але бабуся сказала, що його вже три роки не було у цих краях. Але, Ірку я все ж таки зустріла. Красувалася перстнем на  підмізинному пальці і знову плювалася ядом. Не хотілося з нею про щось говорити, оминула її і пішла до бабусі. Значить, вона одружилася з Ігорем. Все ж отримала його, курка! Від цього гірко стало на душі. Чому я закохалася саме у нього, чому?

• Доню, ти зібралась? – мама вивела мене з роздумів і допомогла застібнути кольє.

Довга чорна сукня гано облягала мою талію, вечірній макіяж підкреслював красу обличчя і туфлі на високих підборах, змушували мої ніжки не забувати, що я жінка.

• Дуже гарна! – посміхнулася мама, коли оглянула мене з гори до низу. Ще б кавалера для такої красуні!
• Мам! – зупинила її. – Не починай. Ти ж знаєш, що чоловіки для мене – табу.
• Це поки! – підморгнула мені мама. – От зустрінеш сьогодні того єдиного і швидко все стане на свої місця.

Тато підкрався непомітно.

• Ох, які красуні! – посміхнувся до нас. – Телефонував Марк, щоб ми виїжджали. Всі вже збираються.

Викликали таксі і поїхали. Серце немов шалене вистукувало з грудей і якесь незрозуміле почуття не покидало мене.

• Хвилюєшся? – помітила моє занепокоєння мама.
• Щось якось не по собі! А там точно нікого не буде з чужих?
• Марк говорив, що мама Каті з вітчимом буде, їхні друзі і його шеф.
• Я і не знала, що у нього такі близькі відносини з начальством. Нічого собі, братик!

Дивилася у вікно і милувалася вечірнім містом. Воно заворожувало. Заздрю тим людям, які тут живуть. Все ж таки Львів це магічне місто. У Тернополі також добре, але тут все якесь….інше. Автомобіль зупинився і тато допоміг вийти з нього, протягую руку нам по черзі.

Пройшли до ресторану, де всі вже зібралися. Катя представила нам свого вітчима німця, адже ми його не знали, а її мама радо привіталася з майбутніми родичами. Вона змінилася за ці роки проживання у Німеччині, стала такою гарною і щасливою. Постійно трималася за руки зі своїм чоловіком, а він її при першій ж можливості цілував у щоку. Це так мило, спостерігати за такою закоханою парою. Друзі також привіталися з нами і Марк їх представив: подруга Каті – Аня та Андрій –друг Марка. Хлопець оглянув мене з голови до ніг і підморгнув. Посміхнулася, але далі не мала бажання з ним спілкуватися. Одне місце за столом пустувало.

• Шеф прибуде за кілька хвилин, тільки пару годин, як повернувся з Америки, - промовив Марк. – Він сказав не чекати на нього і приступати до вечері.

Нам налили у келихи вино і ми випили за майбутню подружню пару. Марк з Катею були щасливі. Немов голубки тулилися один до одного і про щось щебетали. Милуватися ними можна беззупину. Я щаслива за них.

• А чим ти займаєшся Настя? – запитав у мене Андрій. – Навчаєшся чи працюєш?

Відставила келих і поглянула на нього.

• Працюю у центрі по захисту жінок від домашнього насилля, чув про таке?

Хлопець знітився.

• А що такі організації існують?