10

Сенека писав: «Зроби перший крок і ти зрозумієш, що не все так погано». Гадаю, мені також потрібно було давно зробити цей крок і визнати, що я дійсно закохана у Ігоря. Тож, для чого витрачати час на здогадки та катування своєї свідомості, якщо можна зробити все по - простому і сказати, що я відчуваю до нього. Гірше не буде, чи я помиляюсь?

Сповнена рішучості у своїх діях, милувалася на себе у дзеркалі. Бабуся підкралася непомітно і спостерігала за мною.

• Гарненька! – промовила і посміхнулась.
• Дякую, бабусю! – важко видихнула, адже від хвилювання не знаходила собі місця.
• Для кого так нарядилася? – присіла на ліжку.

Посміхнулась, згадавши про свій задум.

• Є один хлопець, який мені подобається. Ну, вірніше я тільки зараз зрозуміла, що він … ну загалом, бабусь, ти колись першою говорила хлопцю про свої почуття? 

Вона скоса поглянула на мене. Мабуть, не потрібно було її про таке запитувати.

• А чому ж ні! Я навіть відбила кавалера у однієї вискочки.

Очі округлилися від здивування. Але, знаючи характер моєї бабці, від неї можна було чекати і не такого.

• Ти не думай, що я завжди отримувала того, кого хочу. Просто, твій дідусь повернувся з війни і був таким красивим. І одна дівчина, Оля як вчепилася за нього, що ходила за ним скрізь. Але, одного разу він її провів додому і повертався назад. А тут я зі своїми подругами. Ми розговорились і домовилися про зустріч. Так і почали зустрічатися. Олю він залишив, а ми через пів року зіграли весілля. Дуже я його любила, доню, і він мене. Тому, моя тобі порада, якщо ти вважаєш, що цей хлопець дійсно вартий тебе, не вагайся і забирай. Бо, знайдеться інша і ти залишишся « з носом». Хороших хлопців швидко забирають.

Торкнулася пальцем кінчика мого носа.

• Ба, не лякай мене! – примружилась. – Я і так хвилююся. А якщо він мені відмовить?
• Спробувати варто, щоб потім не жаліти про те, що не зробила.

Бабуся має рацію, потрібно діяти.

Поцілувала її і пішла до Марка. Брат вже чекав на мене.

• Йдемо? – просунула голову між двері.
• Так! – оглянув мене з голови до ніг. – Маєш гарний вигляд.
• Дякую.

Вийшли з будинку і попрямували до Катьки. Брат знову приготував для неї букет квітів і та при вигляді подарунка посміхнулася.

• Дякую, - взяла їх і понесла до будинку, подарувавши братові поцілунок.

Вечірка була якраз в розпалі. Серце, немов навіжене вискакувало з грудей і я поглядом шукала Ігоря. Хотілося якнайшвидше з ним поговорити, але його ніде не було. Зате Влад був тут як тут. Підійшов до мене і поцілував у щоку.

• Привіт, красуне! Дякую, що прийшла я чекав на тебе.
• Дійсно? – посміхнулася і краєм ока далі оглядала людей в пошуку свого принца.

Влад взяв мене за руку і потягнув до столів з напоями.

• Ось, - дає мені стаканчик з випивкою, - тобі варто розслабитися, а то якась напружена.
• Дякую, - поставила його назад, - але чомусь не хочеться.

Хлопець посміхнувся. Йому така гра не подобалася.

• Ти когось шукаєш? – відпив напій зі стаканчика. – Якщо Ігоря, то він зайнятий.

Поглянула на нього.

• Він з Іркою біля автомобілів, - показав в сторону кількох машин, які стояли неподалік. – Провести тебе до них?

Такого я не очікувала. Але, не час здаватися.  Взяла стаканчик і залпом випила рідину. Гаряча лава пройшлася по моєму шлунку, обпікаючи його.

• Що це? – скривилася.
• Сільський коктейль: горілка з соком. Сподобався?

Не хотілося більше обговорювати смак тієї жижи.

• Ходімо!

Хлопець радісно посміхнувся. Взяв за руку і ми попрямували в бік машин. Гучна музика розривала всю тишу навколо і молодь веселилась. Я боялась. Навіть думати не хотілося, що вони там роблять. Підійшли до них. Стала, немов вкопана, бо від побаченої картини серце розлетілось на друзки.  Вони цілувались! Мій внутрішній світ за мить розвалився, а з ним довіра до чоловіків. Я вірила, що Ігор не такий, але знову помилилася.

• Яка солодка пара, - гукнув Влад і вони поглянули на нас. Ігор, помітив мене і відвів погляд. Він не підійшов до мене, хоча я чекала, що хоча б пояснить, що тут відбулося.  Розвернулася і пішла.

Довга літня сукня, зеленого кольору плуталася між ногами від швидкого кроку і очі наповнились слізьми. У натовпі знайшла Марка з Катею, але вирішила, що не буду псувати їхній вечір своїми проблемами. Підійшла до столика і випила ще дві склянки тієї жижи. Знову вогонь обпалював мене зсередини. Витерла сльози, які котилися з очей і пішла танцювати. Алкоголь зробив свою справу і мені стало легше. Я намагалася не думати про те, що сталося, а просто забути все: Олега, Ігоря та навіть Влада, який щоразу чіплявся до мене. Закінчилася ще одна драйвова пісня і я знову попленталась до столика з випивкою. Катя зупинила мене.

• Ась, можливо досить? – вихватила стаканчик з моєї руки. – Інакше завтра тобі буде дуже погано.
• Знаю! Але мушу це зробити, щоб не боліло, ось тут, - постукала себе в груди.