9

Ніколи не любила брехати, адже найменша брехня породжує більшу. Тому, намагалася максимально бути відвертою зі своїми рідними і говорити тільки правду, якою б гіркою вона не була. Але, в цьому випадку краще змовчати.

• Цілу годину на тебе чекаю. Вже хвилюватись почала. Де ти була?

Бабуся сиділа на моєму ліжку. По її сердитому вигляді було зрозуміло, що зараз буде буря і її потрібно зупинити на початку.

• Ба, - присіла біля неї, - розумієш… у Катьки кішка у воду впала, так от вона мені зателефонувала, щоб я допомогла. Ти ж знаєш, яке у мене м’яке серце. Не залишати ж подругу в біді. І кошеня стало шкода…

Бабуся обдивилася мене з голови до ніг.

• А одяг де? Ти що гола?
• Так, - головне триматися і не здаватися, - Я впала у річку, коли знімала кицьку. Тому, подруга дала свій плед.

Бабуся встала. Підійшла до дверей.

• Гаразд, вірю.

Видихнула. Вона відчинила двері і за мить їх знову закрила.

• Я чула звук автомобіля. Це не тебе привезли?
• Ні! – як ошпарена заметушилася біля ліжка. – Я прийшла сама.

Бабуся щось пробурмотіла і махнула рукою. Дістала сухі речі з шафи і швидко натягнула їх на себе.

• Хух, - видихнула, коли лежала під ковдрою, - ледве не спалилась.

Міцно заснула.

*********

Шум біля вуха змусив прокинутися. Хтось сидить біля мене? Розплющила очі. Марк щось роздивлявся у моєму телефоні присвистуючи.

• Нічого собі, мала, - посміхався, - все ж таки прислухалась до моєї поради.

Протерла очі і втупилась у нього.

• Телефон, будь ласка віддай! – протягнула руку. – Що ти там роздивляєшся?

Брат поклав його біля мене і попрямував до дверей.

• За квіти дякую. Сьогодні ж подарую їх Каті.
• Будь ласка!

Беру телефон і відкриваю повідомлення від Ігоря. Наше фото! Уважно розглядаю його. Класне! Згадала минулу ніч і на обличчі розлився рум’янець.

«Фото, як і обіцяв! Тепер ми квити!»

Повідомлення внизу змусило задуматися. Щось тут не так!

І як можна зрозуміти тих хлопців, головне, що говорять жінки – загадки, а самі?!

Знову прийшло повідомлення від Олега.

«Привіт, сонечко! Ще не передумала? Міцно цілую!»

Трясця! Вважає себе таким крутим мачо? Я швидко зніму його з п’ятдесталу на який він сам себе підніс.

«Привіт. Навіть не мрій. Я тобі сказала, що повертатися до тебе не буду. Так, що можеш далі крутити свої любовні історії. І ще…

Хотіла відправити йому фото з Ігорем, але в останню мить передумала.

«Бувай!» дописала наостанок і відправила повідомлення.

«Ну й дурепа!»

«Сам такий»

Лють переповнювала з середини. Варто піти чимсь зайняти себе, щоб не думав про того придурка.

***************

Дні знову потягнулися, неначе резинка повільно та нудно. Городина була зібрана, залишилася лише картопля, буряки, морква та капуста. Але ще зарано було ними займатися. Тож, більшість часу відпочивала і спостерігала за любовною історією Каті та Марка, яка тільки набирала обертів. Я була щаслива, що вони вирішили зустрічатися, хоча не розумію, що їй подобалося у моєму братові.

• Я така щаслива, Ась! – якось промовила Катька, коли ми сиділи на своєму місці. – Ти навіть не уявляєш, який він класний.
• Це ти про Марка говориш? – дивувалася, адже за стільки років життя поруч з ним, не помічала такого. Пам’ятала лише знущання наді мною, сварки та бійки. Так! Навіть до такого у дитинстві доходило.
• Ась! Він просто твій брат, з яким у тебе були конфлікти, тому ти його не розгледіла. А я, - подивилася на небо, - божеволію від його міцних обіймів та поцілунків.
• Годі! – затулила руками вуха. – Не хочу більше слухати про ваші цьомчики, обіймашки та таке інше. Давай змінимо тему.

Подруга кинула камінець у воду. Він, немов жабеня, поскакав по водяній поверхні. Посмішка засяяла на обличчі, але за секунду зникла. На іншому боці берега з’явився  автомобіль. Ігор! Серце закалатало немов шалене, адже після нашої минулої зустрічі минуло кілька днів. Він не писав, не телефонував і це було дуже дивно. Хлопець першим вийшов з машини, а за ним його друзі та….. Ірка!

• Все ж таки добилася свого! – просичала.
• Так, подруго! Тобі не позаздриш з такою конкуренткою!

Дійсно, вона була ще той маніпулятор, а головне- вміла причаровувати чоловіків. А я? Ох – ох!

Ірка зняла верхній одяг і підійшла до Ігоря. Немов дзиґа крутилася навколо нього, намагаючись звабити. Хлопець посміхався до неї, але краєм ока дивився у мій бік.

• Помітив! – прошепотіла Катька. – Можливо, поплаваємо, щоб він уважно тебе розгледів?

Через кілька хвилин до них під’їжджає ще один автомобіль. Влад!Він також був не сам, а зі своєю бандою.

• А тепер буде дуже цікаво! – посміхнулася подруга. – Так, ми плавати ідемо?