8

«Чекаю біля твого будинку! Потрібно поговорити»

Його коротке повідомлення розбудило посеред ночі. Одягнула халат і тихенько пішла до виходу. Прочинила вхідні двері і підійшла до паркану. Серце немов шалене колотило у грудях і я відкрила ворота. Ігор стояв обпершись в автомобіль, тримаючи в руках букет квітів. Ромашки!

• Ти забула їх забрати. Вирішив віддати, шкода залишати таку красу.
• Дякую, але не варто було так перейматися і гнати машину стільки кілометрів заради букету. Марк сам би зібрав їх, адже це були для нього. Вірніше… не варто було заморочуватися, коротше буде сказати так.

Ніяково поглянула на нього. Ігор підійшов до мене і все ж повернув квіти.

• Значить, з Марка кава, що виручив його. Для дівчини старається?
• Можна сказати, що так. Просто, це її улюблені квіти і він хотів зробити їй приємно.
• Зрозуміло.
• Так ти для цього приїхав, - притулила до себе квіти. – Чи ще щось? Писав, що хочеш поговорити.

Ігор взяв мене за руку.

• Якщо ти не проти, то хочу запропонувати тобі невеличку прогулянку. Не відмовиш?

Мурашки пробіглися по тілу від невідомості.

• Гаразд, тільки є одна умова, - показала на свій зовнішній вигляд. – Потрібно перевдягнутися.
• Серйозно? – посміхнувся. – Ась, якщо ти повернешся, розбудиш рідних тоді ніякої розмови не відбудеться. Ти і так дуже чарівна у цьому …халатику.

От для чого це було говорити! Зашарілася! Червоні щоки палахкотіли вогнем.

• Добре. Тоді, чого чекаємо?

Залишила букет на лавці і пішла за ним. Ігор відчинив дверцята і допоміг сісти всередину. Двигун заревів і ми поїхали.

• Оце я утнула, - сміялася сама з себе. – Їду посеред ночі, невідомо куди ще й з хлопцем, з яким майже не знайома. Це якийсь сон? Ущипніть мене!

Промовила це жартома, але Ігор все ж таки це зробив.

• Дійсно, - потерла руку, - не сон. Куди ти мене везеш?
• Ще кілька хвилин і ти про все дізнаєшся. Гарненька непосида!

Скоса поглянула на нього. Передімною сидів гарний хлопець з чарівною посмішкою та чорними, неначе ніч очима. Синя сорочка дуже йому пасувала . Темне волосся, під колір очей, біла футболка, що відтіняла його засмаглу шкіру та теплі руки, які мимоволі торкалися моїх. Як в такого можна не закохатися?! Лише одного його погляду вистачило, щоб будь – яка дівчина пішла за ним на край світу. Будь – яка, але чому він зациклився на мені? Невже я його змогла зацікавити? Можливо це якийсь жарт, чи спір з Владом, що буду його? Думки в моїй голові змінювали одна одну, неначе кадри з якоїсь мелодрами. Дуже хочу дізнатися, для чого він стільки часу витрачає на мене? Чому мій поцілунок йому на стільки потрібний, що він готовий гори звернути, щоб отримати його?

Автомобіль зупинився біля місточка, який проходив від одного берега річки до іншого, створюючи півколо. На іншому березі виднілася лавка, де могли усамітнюватися закохані пари. Я знала це місце, бо ми з Катькою в дитинстві підглядали за закоханими. А що було робити в селі? От і займалися такими дурницями. Згадаєш і сміх розриває з середини, малі засранки!

Вийшли з автомобіля і повільними кроками пішли до містка. Місяць освітлював тихе плесо річки, створюючи нічний пейзаж. Якби була художником, цей шедевр природи був неодмінно зображений на моєму полотні.

• Дуже красиво! – заплющила очі і стала посеред містка. – Відчуваєш тишу!
• Ні! – заперечив.
• Тоді, заплющ очі і ні про що не думай. Це допоможе!

Спостерігала за ним, чи дійсно він це зробить. Хлопець заплющив очі і мовчав. На його обличчі не відбивалася жодна емоція, на стільки він був зосереджений.

• Дійсно! Тиша і спокій!

Посміхнулася від задоволення. Ігор поглянув на мене.

• Слухай, - опустила очі, - чому ти зациклився на мені? Навколо стільки дівчат, а ти не даєш мені спокою?
• А ти цього хочеш? – його пристальний погляд блукав по моєму обличчі, - тільки скажи і я відчеплюсь від тебе…..можливо.
• Я серйозно! – настоювала. – Що тобі в мені так зацікавило? Чи ти можливо уклав спір на мене?

Зареготав. От дурепа, навіщо було таке говорити!

• А ти виявляється ще й казкарка. Мабуть, фанатка мелодрам? Обперся в перило. – У моєму випадку все на багато простіше – ти мені просто подобаєшся! Сподобалася ще тоді, в маршрутці, коли їхала до села. Я спостерігав за тобою і подумав, що ти не така як всі інші дівчата. Щось таке ховається в тобі, досі для мене невідоме. Воно притягує до тебе. Але що саме?
• Мабуть, не одразу кинулась тобі на шию, от і все.

Повернулася спиною до нього і обперлася в перило. Прогнивша балка, яка була для нас опорою ламається і я падаю, Ігор намагається мене затримати і хапає за руку. З гуркотом падаємо вдвох. Холодна вода змушує тіло здригнутися. Виниряю. Намагаюся триматися на плаву. Шукаю Ігоря. Він виниряє біля мене. Сміємося.

• Пливемо до берега! – крізь сміх промовляє.