5

• Я готова! – поглянула на себе в дзеркало.
• Нічого собі, подруго! – присвиснула Катя. – Ти сьогодні дійсно будеш в ударі! Навіть Ірка, заздрісно кусатиме лікті, помітивши тебе.

Коротенькі шорти плавно огортали мої сідниці, які злегка виглядали з – під них та чорний топ робили свою справу. Довге, темне волосся спадало легкою хвилею по спині та яскравий макіяж доповнили мій образ.

• Не надто відверто? – розглядала себе у дзеркалі.
• Якраз саме те. Ти ж хочеш помститися тому козлу? А це - клас! Знайдемо красунчика і зробимо такі гарячі фото, що він буде лікті кусати, що втратив таку кралечку, - підморгнула подруга.

Повернулася до неї.

• Тепер, головне, вийти з будинку непоміченими, бо якщо бабуся мене побачить у такому бойовому наряді, точно не випустить з будинку. Потрібно придумати план, як мені звідси вийти.

Бабця з дідусем ще не спали.

• Бувайте, бабусю Галино та дідусю Петре! – першою пішла Катька, щоб їх відволікти. Я прошмигнула за нею. –
• Ми пішли, - крикнула, коли була біля вхідних дверей.
• Довго не гуляй! Щоб повернулися з Марком разом!

Чула голос бабусі, але не думала, що ми повернемося з ним додому, адже знала, що Марк пішов з Іркою.

Молодь малими компаніями збиралися біля річки. Музика лунала з автомобілів, що створювала ілюзію вулика. Купили з Катькою по пляшці пива і шукали незайняте місце, адже навколо було безліч людей. Хто сидів пиячив компанією, комусь вже було погано, ми йшли далі. Мажори  були подалі від усіх.

• Нам потрібно туди, - показала у ту сторону, де знаходилися автомобілі хлопців, що були тоді біля річки.
• Щось мені боязко, - взяла мене за руку Катя. – Можливо не варто? Давай повернемося до моїх однокласників. Там теж непогані хлопці є. Якраз для фото саме те.

Зупинилася.

• Кать, що ти верзеш? – обурилася. – Мені не потрібні ті зелені слюньтяї, а саме ці хлопці. Поглянь, там ж Влад є, привітаймося з ним?
• Гаразд!

Ми покрокували прямісінько до них. Хвилювання зашкалювало, адже за своєю спиною чула різноманітні вигуки від хлопців, які проходили повз нас.

• Привіт, хлопці, - посміхнулася, міцно схопивши Катю за руку, - не будете проти нашої компанії?

Влад відпив ковток пила і оглянув мене з голови до ніг.

• Навпаки радітимемо, що такі красуні підійшли до нас  - посміхнувся. – Хлопці, ви ж не проти?

Ті задоволено переглянулися.

• Пригостим дівчат чимось міцнішим? – запропонував Стас, блондин високого зросту, що підійшов до нас - якщо ви не проти?

У їхній компанії було шість хлопців та четверо дівчат. Всі не тутешні, але мені було однаково. Головне зробити класні фото, щоб той придурок Олег пожалкував, що так вчинив зі мною.

• Звичайно, що ні! – посміхнулась,- можна кілька крапель для настрою.

Катька штовхнула мене в бік, від чого я сильніше стиснула її руку.

Випите затьмарювало розум від чого ставало весело. До нас приєдналися ще дві пари і стало ще веселіше. Музика гучно лунала з автомобіля і ми пішли танцювати. Двоє хлопців крутилося навколо нас. Один з них, Тарас, весь час намагався притягнути мене до себе, обіймав і хотів прогулятися.

• Ти класний! – посміхалася до нього, - тільки не мій типаж.

Відшила його і підійшла до Каті.

• Слухай, Ась, - проговорила Катя, - гадаю, нам варто йти звідси, бо відчуваю, що це добром не закінчиться.
• Не хвилюйся! – заспокоювала її, - зробимо справу і підемо.

Влад підійшов непомітно.

• Можна запросити тебе на танець, - відчула як його рука ковзнула по моїй талії і він підійнявши мене, потягнув ближче до багаття, яке давно палахкотіло.

Міцно притис до себе. Алкоголь затуманив мозок і я не розуміла, що коїться.

•  Ти мені одразу ж сподобалася, ще тоді біля річки. Я знав, що ти гаряча штучка. Ходімо прогуляємося?

Не дочекавшись моєї відповіді, взяв за руку і тягнув за собою. Ноги запліталися і все навколо було неначе в тумані. Намагалася його зупинити, але все марно.  

• Облиш її, Владе, - почула його голос, коли вже трохи далеко відійшли від натовпу.
• Відійди, друже, - він міцніше схопив мене за руку, - хто перший вполював здобич, той спритніший мисливець.
• Я тебе розумію, але вона моя, - наполягав він. – А ти домовленість знаєш.
• Хлопці, - поглянула на них, - не варто сваритися. Я все одно повинна повертатися до подруги, тому….
• Ні, крихітко, - притягнув мене до себе Влад, - ти підеш тільки тоді, коли я тобі дозволю!

Він нахилився до мене, щоб поцілувати, тільки йому цього зробити не вдалося. Ігор підскочив і відкинув його. Став поряд зі мною.   

• Ах, ти ж су…, - просичав Влад, який лежав на піску. – Ну, цього я тобі точно не пробачу. Він встав і хотів вхопити мене за руку. Ігор швидко заховав за себе.
• Я тобі сказав, що вона з тобою нікуди не піде. Ти домовленість знаєш, дівчинка залишається з тим, хто її помітив перший.
• І в чому проблема? – сердиться він. – Ми з нею познайомилися на річці. Що тепер скажеш?
• Вона моя! – ричав Ігор. – Якщо ти не хочеш проблем, вали звідси…