2

Поглянула на Катю, яка зашарілася. Отже, вона його знає.

• Привіт, дівчата, - посміхається до нас хлопець, скидаючи краплі води з обличчя. – Можна до вас?

Спочатку дивиться на мене, а потім на Катю і присідає біля неї поряд. Щось подруга не договорила! Дивлюсь на Катю і не розумію, хто це.

• Не хочеш нас познайомити? – дивиться на Катю.
• Ася – це ..
• Вадим! – посміхається хлопець і бере мене за руку, ніжно цілуючи її. – Ти значить Ася? Скорочено від Анастасія?
• Так! – посміхаюся. – Як ти здогадався?

Хлопець примружив очі.

• У мене дар яснобачення. Не зустрічала таких хлопців?

Таких дивних – ніколи. Катя сиділа схрестивши руки. Неозброєним оком було зрозуміло, що він їй подобався. Хто ж він?

• Ти ж не тутешній, бо раніше тебе ніколи тут не бачила.
• Правильно. Я зі Львова. Ось, приїхав до дідуся на кілька днів, а далі знову за кордон.
• Навчаєшся чи працюєш?
• Працюю. Рік тому закінчив навчання, але не склалося з роботою тут, тож вирішив спробувати своє щастя за кордоном. А ти?

Зрозуміла, що його зацікавила.

• Навчаюся в столичному універі. Майбутній психолог.
• Подобається копирсатися в людських душах?

Широко посміхнувся і на зовні випливли ряд білосніжних зубів.

• Щось таке!

На іншому боці хлопці загукали. Чекали на нього.

• Не бажаєте приєднатися? – пробігся поглядом по нас. – Такі дівчата окраса будь – якої компанії.

Поглянула на Катю, яка дивилася на мене.

• Гадаю, не варто. Ми давно не бачилися, тож хочемо досхочу наговоритися з подругою. Тому, іншим разом.

Хлопець встав і поклонився.

• Рад був знайомству, Ася, Катя.

Влад знову стрибнув у воду і брасом поплив до друзів.

• Нічого не хочеш розповісти? – дивилася на подругу, очікуючи відповіді.

Легкий рум’янець знову заграв на її обличчі.

• Що тут розповідати. Один раз проводив мене з клубу додому і все.
• І ти мовчала? Нічого не розповіла?
• Ась. Один раз пройтися додому це нічого не означає. Так і ти йому сподобалась більше.
• І? У мене є Олег, чи ти забула. І що за ревнощі?

Встала і взяла подругу під руку.

• Гадаю, нам варто також поплескатися у водичці. Зняла верхній одяг і зайшла у воду. Легка прохолода торкнулася моїх ніг, викликавши неабияке задоволення.
•  Боже! Як добре!

Чим далі проходила вперед, ця легка прохолода повільно огортала моє тіло і занурившись повністю отримала кайф! Тіло після важкого дня і спеки, відпочивало. Хлопці на чолі з Владом далі відпочивали на іншому березі, щоразу вигукуючи різні дрібниці у нашу сторону. Ми не звертали уваги. Я повністю була зосереджена на водяній стихії і повільно входила у транс разом з нею. Через кілька хвилин до них під’їхав ще один автомобіль. Знайомий голос змусив мене поглянути у їхній бік. Ігор вийшов з автомобіля з тими хлопцями, які його зустрічали біля маршрутки. От халепа! Катя помітила моє хвилювання.

• Щось трапилося? – підпливла до мене. – Ти немов привида побачила?
• Ти знаєш того хлопця, що стоїть біля Влада?

Подруга уважніше придивилася.

• Так! Це Ігор Нестерук. З сусіднього села, що і дідусь Влада. Він онук тітки Анни. Ти її пам’ятаєш, така стара буркотуха, завжди приходила до моєї бабусі і постійно була чимось незадоволена. А це її онук, він також зі Львова. Бабуся говорить, що він бандит, бо за такий короткий час купив собі квартиру у місті, круту тачку ( приїздив нею восени до бабусі) і завжди при грошах. Незнаю на скільки це правда, та мені байдуже. Він такий красунчик! А чому ти запитуєш?

Переповіла подрузі про ситуацію у маршрутці та дорогу до бабусі.

• Нічого собі! Дивись, подруго! Щоб не сталося біди.

Посміхнулася.

• Не хвилюйся. Я кохаю Олега і ніякі інші хлопці мені не потрібні.

Поглянувши знову у бік тієї компанії, зустрілася поглядом з Ігорем. Він був без футболки, виставивши на показ підкачане, гарне тіло.

• Він дивиться на тебе, - підморгнула мені Катя і відпливла.

Холера! Розвернулася, зробивши вигляд, що його не помітила. За спиною почула плескіт води, ніби хтось стрибнув у воду. Повернула голову, тільки Ігоря на березі не помітила. Підпливла до Каті. Хотіла її запитати чи не помітила, куди він зник. Але, за кілька секунд він був біля нас. Нічого собі швидкість!

• Настунь, радий тебе знову бачити! – широко посміхнувся, опинившись біля мене.
• Щось у нас дуже часто сьогодні виходить зустрічатися в одному місці, не помітив?