Розділ 51

Звичайно, вся ця ситуація призвела до того, що ми мали зібрати чергову Раду, аби обговорити наші подальші взаємини з королівством драконів. Попри так звані «візити ввічливості», що траплялися час від часу, стосунки між країнами залишалися натягнутими. Цей хиткий мир тримався лише тому, що ніхто поки не наважувався висунути претензії першим. Цікава річ: агресором завжди стає той, хто оголошує війну, навіть якщо насправді ви лише захищаєте своє. Тому і в цій ситуації не хотілося давати одне одному зайвих приводів для конфлікту.

— Ви ж розумієте, існує велика ймовірність того, що дядько буде проти шлюбу або почне висувати ультиматуми, — промовив до нас Деймаріс.

Ми зібралися в кабінеті Тіріана, обмірковуючи, як діяти далі та як тепер найкраще оголосити про наш союз із драконом.

— Але я не розумію, чому він може бути проти? — заговорила я. — Він же боїться, що ти можеш повернути владу собі, влаштувавши переворот. А так ти станеш підданим нашого королівства. Офіційно ми лише зміцнимо союз між державами.

— Саме через це, — спокійно промовив Тіріан.

— Що ти маєш на увазі?

— Він стане нашим підданим, але кров — не вода, і він залишиться законним спадкоємцем престолу, — Тіріан підвівся і підійшов до вікна. — Алістер відібрав владу силою, а така влада зазвичай довго в руках не тримається. Дракони пам’ятають усе, і, як ми знаємо, далеко не всі на його боці. Статус офіційного члена нашої родини може стати рушійною силою для опозиції. Якщо ми захочемо допомогти Деймарісу повернути своє, наші ресурси значно збільшать його шанси на успіх. І не варто забувати... я не пробачив Алістеру смерть моєї сестри, незалежно від того, приклав він до цього руку прямо чи опосередковано, — з гіркотою в голосі додав він.

— Це все, звісно, чудово, — втрутився Крістіан, — але я думаю, причина не лише в цьому.

Ми всі запитально поглянули на нього.

— Я трохи, скажімо так, подорожував світом у межах своїх попередніх обов’язків, — він зробив паузу. — Якийсь час я жив на території драконячого королівства. Там теж усе не так просто. Дисбаланс магії послабив їхню сутність. І хоча столиця виглядає помпезно, інші регіони занепадають. Ресурси вичерпуються. Алістер витрачає шалені кошти на утримання поплічників. Одна справа — хотіти бути королем, і зовсім інша — вміти ним бути.

— Але до чого тут ми? — я все ще не до кінця вловлювала зв’язок.

— Ресурси, — промовив Тіріан і повільно провів рукою по обличчю. — Ніхто не йде війною на іншу державу лише заради території. Порожні землі нікому не потрібні. А от землі, на яких є родовища, родючий ґрунт або люди — це зовсім інша справа. Дракони час від часу закидають нам претензії щодо їхніх «історичних земель», які геть випадково збігаються з нашими покладами заліза та вугілля.

От тепер я розуміла, у чому річ. І не скажу, що була здивована — мабуть, ця схема працює в усіх світах однаково.

— Пропоную все-таки оголосити про наші заручини. І офіційно повідомити про це всіх, кого необхідно, — промовила я, чим викликала щире здивування у чоловіків.

— Ти ж розумієш, що так ти остаточно підтвердиш вашу істиність і поставиш себе під удар у першу чергу? — не стримуючи емоцій, вигукнув Ітан. — Поки що ми могли б спробувати це приховати!

— Ітане, люди не дурні, вони вже й так усе зрозуміли. До того ж я не можу постійно ховатися і піддаватися на чужі провокації.

— Я думаю, Маргарет має рацію, — погодився Крістіан. — Давайте почнемо з цього і подивимося, яким буде наступний крок Алістера.

— О ні, спочатку ми почнемо з іншого, — з хижою посмішкою промовила я. — Спочатку ми повернемо маленький боржок одному старому «майже-не-герцогу».

***

Підготовка до наступної Ради перетворилася на справжнє полювання за істиною. Якщо раніше ми просто чекали, поки старий герцог піде на спочинок, то тепер ми вирішили прискорити цей процес, перетворивши його на публічне падіння.

Протягом наступних кількох днів мій кабінет нагадував штаб військових операцій. Столи були завалені старими сувоями, податковими звітами та виписками з магістратів земель Койля. Крістіан підключив усі свої зв'язки серед колишніх найманців і шпигунів, а Тіріан особисто перевіряв кожну цифру в казні.

— Дивіться, — Крістіан кинув на стіл потертий щоденник одного з колишніх управителів герцогства. — Наш «зразковий» герцог роками займався творчою бухгалтерією. Частина податків на залізо просто розчинялася в повітрі, не доходячи до королівської скарбниці.

— І це не все, — додав Тіріан, не підводячи очей від паперів. — Він не просто крав. Він вибудував цілу систему лояльності на ці гроші. Але найцікавіше випливло, коли ми почали розпитувати на його територіях.

Я підійшла до вікна, спостерігаючи за засніженим садом. 
— Позашлюбні діти? — запитала я, вже знаючи відповідь.

— О так, — хмикнув Крістіан. — Старий Койль виявився куди енергійнішим, ніж ми думали. У нього вистачає позашлюбних дітей у кожному другому селищі. І хоча він старанно це приховував і платив за мовчання, зараз, коли його влада похитнулася, язики почали розв'язуватися. Щоправда, зібрати прямі докази важко — минуло надто багато часу, деякі діти вже самі мають сім'ї, а записи в книгах подекуди дивно зникли.

Я розвернулася до чоловіків, відчуваючи дивне задоволення. 
— Він хотів нашкодити мені, — промовила я, ледь помітно посміхаючись. — Він хотів виставити на загальний огляд моє життя, мій зв'язок із Деймарісом, сподіваючись, що це мене зламає. Але замість цього він власноруч розворушив власне осине гніздо.

— Ти маєш рацію, — Ітан, який до цього мовчки стояв біля каміна, нарешті заговорив. — Він думав, що напад — це найкращий захист. Але він забув, що коли починаєш копати під королеву, треба переконатися, що твоя власна земля під ногами не прогнила.

— Проблема лише в тому, що він старий лис, — зауважив Тіріан. — Він знає, як вивертатися. Плітки про бастардів він назве наклепом, а нестачу в податках — помилками покійних бухгалтерів. Нам потрібен хтось, хто зможе підтвердити це особисто на Раді. Хтось, кого він не зможе залякати або купити.