Розділ 48

Бал добіг кінця без зайвих потрясінь. Напруга, що панувала в залі, нарешті змінила свій вектор, перетворюючись із політичної на глибоко особисту. Коли двері покоїв Ітана зачинилися, у кімнаті запала тиша, яку порушувало лише потріскування дров у каміні.

Я завмерла посеред кімнати, відчуваючи дивне ніяковіння. Ще вчора я була сама по собі, а сьогодні на моєму пальці обручка, а в серці — хаос. Я поглянула на Ітана. Він стояв біля вікна, і місячне світло підкреслювало його міцний силует. Я все ще не була впевнена, чи це кохання, чи просто вдячність за його незламну вірність, але заперечувати тяжіння до нього було неможливо.

Ітан підійшов ближче, і я миттєво відчула його аромат. Теплий, весняний запах цвіту вишні, який тепер завжди асоціюватиметься у мене з ним.

— Ти так мовчиш, Маргарет... — він зупинився за крок від мене, не наважуючись торкнутися першим. — Якщо ти не готова, якщо цей шлюб для тебе лише обов’язок — я зачекаю. Я можу чекати стільки, скільки знадобиться.

В його словах було стільки щирості, що мої сумніви на мить відступили. Він не уявляв свого життя без мене, він бачив у мені свою істинну пару, поки я лише вчилася дихати в цьому новому світі.

— Не треба чекати, Ітане, — прошепотіла я, сама роблячи крок назустріч.

Він повільно поклав руки мені на плечі, і я відчула, наскільки гарячою була його шкіра через тонку тканину моєї сукні. Коли його пальці почали розшнуровувати корсет, у кімнаті панував лише звук нашого пришвидшеного дихання. Щойно важка сукня впала до моїх ніг, Ітан притягнув мене до себе, і я нарешті повністю занурилася в його аромат — густий, п’янкий запах вишневого цвіту, що змішувався з ледь помітним ароматом чистої шкіри.

Його поцілунок почався з обережного торкання, наче він давав мені останній шанс відступити. Але коли мої пальці вплелися в його густе волосся, притягуючи ближче, він зірвався. Це був поцілунок, у якому злилися місяці очікування та прихованої жаги. Його губи були м’якими, але наполегливими, вони вивчали мої з такою жадобою, ніби він намагався втамувати спрагу, що мучила його все життя.

Він підхопив мене на руки, і я мимоволі обхопила його ногами за талію, відчуваючи кожним міліметром тіла його силу. Коли ми опустилися на ліжко, шовк простирадл здався холодним порівняно з жаром його тіла. Ітан навис наді мною, спираючись на лікті, і в напівтемряві його очі світилися чистим золотом.

Його руки почали досліджувати моє тіло — неквапливо, майже невагомо. Кожен дотик залишав по собі вогняний слід. Він цілував мої ключиці, лінію підборіддя, спускався нижче, змушуючи мене вигинатися йому назустріч. Моє ніяковіння розчинилося в цій несподіваній пристрасті. Я не знала, чи кохаю його так сильно, як він мене, але цієї миті я прагнула його кожною клітиною. Наші тіла сплелися в єдиному ритмі, де не було місця для політики чи сумнівів. Це було танцем на межі — чуттєвим, відвертим і неймовірно справжнім.

— Маргарет... — його голос став низьким і хрипким, більше схожим на рокіт. — Я хочу, щоб ти відчула мене. Щоб ми стали одним цілим. Я хочу поставити мітку. Дозволь мені. 

Він піднявся вище, і я відчула, як він злегка розсунув моє волосся, відкриваючи ніжну шкіру на плечі. Запах вишні став настільки концентрованим, що паморочилося в голові. Коли його ікла торкнулися шкіри, я затамувала подих.

Різкий, пекучий біль на мить затьмарив усе, я стиснула зуби, впиваючись нігтями в його напружені м'язи. Але вже за мить біль вибухнув неймовірною насолодою. Це було схоже на електричний розряд, що прокотився від плеча до самих кінчиків пальців. Через цей укус я раптом відчула все, що відчував він: його нестримну любов, його тривогу за мене та абсолютну готовність віддати життя за мій спокій. Наші душі ніби проросли одна в одну, сплітаючись магічними нитками мітки.

Коли пристрасть вщухла, ми лежали в обіймах один одного, намагаючись відновити подих. Ітан не відпускав мене ні на сантиметр, накривши нас обох теплою ковдрою.

— Мій місяць, — прошепотів він, цілуючи мене. — Тепер ніхто і ніколи не розірве цей зв'язок.

***

Я прокинулася від того, що сонячний промінь настирливо лоскотав моє обличчя. Першою думкою було те, що я не в своїх покоях. Другою — приємний тягар на талії. Ітан усе ще спав, обіймаючи мене так міцно, ніби навіть уві сні боявся відпустити. Я обережно повернула голову і поглянула на свою ключицю. На ній червоніла свіжа мітка, нагадуючи про вчорашню ніч. Вона вже не боліла, лише віддавала приємним теплом, яке розливалося по всьому тілу.

— Доброго ранку, дружино, — пролунав над вухом його хрипкий після сну голос.

Я здригнулася, не помітивши, як він прокинувся. Ітан притягнув мене ще ближче, втиснувшись носом у моє волосся.

— Тобі дуже пасує моя мітка, — прошепотів він, торкаючись її губами. — Тепер ти частина мене, і я знайду шлях до тебе, де б ти не була.

Ми могли б провести в цьому ліжку весь день, вдихаючи аромат вишневого цвіту, що все ще витав у повітрі, але обов’язки королеви не знали вихідних. Особливо після вчорашнього «фокуса» з листом.

За годину ми вже спускалися до малої їдальні, де було заплановано сімейний сніданок. Це мав бути перший офіційний вихід до родин у новому статусі. Коли ми увійшли, за столом уже сиділи Лорета, Ітас, а також Тіріан та Октавій. Лорета та Ітас відразу пильно подивилися на мене і наче почали принюхуватись. На обличчі Лорети вмить з'явилася така щира посмішка.

— Вітаю, мої любі. Рада, що у вас усе вийшло, — вона зробила коротку паузу, переводячи погляд на мене. — Я дійсно щаслива за вас.

Я лише трохи зашарівшись, кивнула у відповідь. Усе-таки було ніяково від того, що вони знали, як саме я отримала цю мітку, і буквально відчували це за запахом. І, здається, ніяковіла не тільки я: Октавій, помітно почервонівши, відводив очі вбік, намагаючись на мене не дивитися. Що ж, він ще надто юний для такого. Тіріан же сидів напрочуд спокійно, ніби зараз озвучили факт, про який він уже давно знав.

Але найнеочікуванішою була реакція Ітаса. Він легенько посміхнувся, але ця посмішка чомусь була більше гіркою, ніж щасливою. Його поза здавалася скутою, ніби він не дуже хотів тут бути. Хоча на що я очікувала? Він же думає, що я та сама «колишня» Маргарет, і, відповідно, не може повністю порадіти за брата.