Яка я вам королева, та я цілий генерал!
Пролог
Пітьма. Суцільна, непроглядна, густа пітьма. Я біжу крізь неї.
Звідки? Куди? Від кого або ж, може, до кого? Ні, це все не ті питання. Чому? Чому я біжу? Чому не зупинюся?
Я не маю відповіді. Я просто так роблю, я так відчуваю. «Біжи». Щось жене мене вперед. Або ж, може, назад. Я втратила відчуття простору і часу. Я навіть не скажу, хто я.
Я не можу зупинитися. Я маю бігти. Це єдина думка в моїй голові.
Та все раптово змінюється. Я відчуваю це і зупиняюся. Переді мною з’являється хтось або, може, щось у цій пітьмі. Я бачу лише очі. Вони дивляться на мене. І здаються такими знайомими, підозріло схожими...
На кого? Можливо, це мої очі?
— Ми маємо пройти цей шлях разом! — промовляє воно до мене. — Ти не можеш втекти від цього. Ми вже поєднані. Ти маєш дати шанс мені проявити себе цього разу.
Від цих слів я відчуваю страх, відчай чи… полегшення?
Воно наближається, повільно, ніби боїться злякати мене. А я думаю лише про те, що ненавиджу стільки бігати.
#365 в Любовні романи
#84 в Любовне фентезі
#116 в Жіночий роман
Відредаговано: 13.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
