Яка я вам королева, та я цілий генерал!
Пролог
Пітьма. Вона не просто навколо — вона всюди. Густа, важка, вона забивається в легені замість кисню. А я біжу.
Я не знаю свого імені. Не пам’ятаю, хто я і звідки. У голові пульсує лише одна чужа, дика думка: «Біжи, або воно тебе наздожене».
Я втратила відчуття часу. Секунди розтягуються у вічність, а простір звужується до одного кроку. Хто я? Тінь? Здобич? Чи, може, я і є та сама небезпека, від якої намагаюся втекти?
Раптом пітьма розривається. Прямо переді мною спалахують очі. Золотисті, медові, неймовірно древні. Вони дивляться так, ніби знають кожен мій гріх. Навіть ті, які я ще не встигла скоїти.
— Нарешті ми зустрілися, — голос вібрує в моїх кістках, змушуючи серце завмирати. — Досить тікати, Маргарет. Ми поєднані кров’ю і магією. Дай мені волю... і я дам тобі цілий світ. Або спалю його дотла заради тебе.
Від цих слів мені стає страшно. Або... мені стає все одно?
Я дивлюся в цю безодню і відчуваю, як усередині прокидається щось темне. Щось, що занадто довго мовчало. Але навіть у цей момент я не зраджую собі.
— Знаєш що? — хриплю я, намагаючись віддихатися. — Якщо цей «шлях разом» передбачає ще хоч один кілометр бігу, то краще спалюй усе відразу. Бо я офіційно заявляю: ненавиджу забіги без келиха вина у фінішній зоні.
#7 в Любовні романи
#2 в Любовне фентезі
#6 в Жіночий роман
Відредаговано: 22.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
