Розділ 8

У результаті нашої маленької баталії Філіп вийшов сухим із води, хоча насправді вимок до нитки. Під тиском його аргументів та за підтримки герцога я здалася і вирішила, що, так і бути, поки що побуду безробітною. Філіп же, як виявилося, думав, що я від поганого життя працюю на такій роботі. І хоч у цьому була крапля правди, та основна причина крилася в іншому — у ресторані завжди весело й цікаво. До того ж так я відчувала, що можу розпоряджатися своїм часом і життям як забажаю, навіть якщо це означає бути звичайною офіціанткою.

Тож коли я сказала про це Філіпу і наголосила, щоб він не дивувався, якщо одного дня я помру від нудьги, він відповів, що підтримає будь-яке моє починання, яке не суперечить репутації нареченої роду Верден. При цьому він зробив особливий акцент на тому, що з фінансового боку немає жодних проблем чи перепон.

І тут моя внутрішня капосниця прокинулася. Ніколи не вважала себе меркантильною, але після цих слів Філіпа мені шалено захотілося перевірити межу дозволеного в цьому питанні. Тому, зобразивши покору й слухняно подякувавши, я вдала, ніби пішла відпочивати та доводити кімнату до ладу, хоча в моїй голові вже з’явилися перші обриси підступного плану.

***

Мій підступний план почав утілюватися вже наступного ранку. Навіть не думаючи про якийсь там відпочинок у маєтку, я швиденько одяглася й вирушила в місто на кареті, яку мені так люб'язно виділили. Щоправда, щойно ми прибули, я наполегливо попросила весь свій пишний супровід на деякий час залишити мене саму. Терпіти не можу цей пафос. Ходити з купою охорони — це ніби тягати за собою величезну стрілку, яка вказує на тебе й кричить усім навколо: «Дивіться, йде поважна пані!». Ну ні, так мені точно буде не до веселощів.

А якщо Філіп Верден думав, що його безмежний казначейський рахунок — це просто красива цифра у звітах, то він дуже помилявся. Зараз я покажу йому, як працює справжній фінансовий шторм.

Першим пунктом мого призначення став найдорожчий салон жіночої білизни в столиці. Раз уж Філіп узявся повністю оновлювати мій гардероб і накупив купу суконь, то мав би знати: справжня краса ховається в деталях. А про деталі він якраз і забув.

Я ходила між рядами вишуканого шовку, прозорого мережива та відвертих корсетів, відчуваючи, як на губах розпливається хижа усмішка. Еротична білизна? О так, беремо. Багато. Навіть дуже багато. Шовкові халатики, від яких у будь-якого пристойного аристократа стався б серцевий напад, підв'язки, мереживні комплекти найсміливіших відтінків — я згрібала все, що мені подобалося, абсолютно не дивлячись на цінники. Коли продавчиня з тремтячими від щастя руками підраховувала суму моєї покупки, я з наймилішою усмішкою попросила виставити рахунок на ім'я майбутнього герцога Вердена. Нехай казначей вивчає нові статті витрат.

Наступною зупинкою стала елітна винна лавка. Якщо мені доведеться вечорами слухати занудні розповіді Філіпа про податки, мені знадобиться якісний допінг. Я замовила цілу купу пляшок колекційного й неймовірно смачного вина, наказавши доставити все в маєток, а дві найдорожчі пляшки прихопила з собою прямо в руки.

Звісно, повертатися одразу мені зовсім не хотілося, адже місто вирувало життям. Тому по дорозі я звернула на знайому вуличку й зайшла в невеликий, але затишний заклад, де часто бувала раніше. Побачивши знайомі обличчя, я нарешті розслабилася. Ми пропустили по чарці з приятелями, весело обговорюючи останні міські плітки.

— Елісо, ти куди зникла? Ми вже думали, ти знайшла собі якогось багатія! — розсміявся один із хлопців.

Усередині я щиро реготнула від того, наскільки він був близьким до істини, але вголос лише загадково всміхнулася:

— Справи, звичайні справи. Але я неодмінно ще загляну до вас цими днями, навіть не сумнівайтеся.

Проводячи час у приємній компанії, я й не помітила, як день перевалив за полудень. До маєтку Верденів я повернулася вже після обіду — задоволена, злегка розслаблена після чарки й з двома пляшками елітного алкоголю під пахвою.

Щойно я переступила поріг, до мене підбіг один зі слуг. Він витріщився на моє вино, але швидко зорієнтувався й чемно вклонився.

— Панно Елісо, господарів зараз немає вдома, вони відбули на офіційну зустріч. А пан Філіп просив особисто передати вам, що очікуватиме на вас за вечерею.

Я хмикнула, міцніше перехопивши пляшки. Очікуватиме, значить? Що ж, чудово. Рахунки з крамниць білизни та винного погребу, мабуть, уже наздогнали його магічну пошту. Вечеря обіцяє бути надзвичайно цікавою.

***

Вечеря починалася дивовижно спокійно. У просторій, затишній їдальні панував приємний напівморок, підкреслений м'яким світлом магічних світильників. Філіп поводився як ідеальний господар: був підкреслено ввічливим, уважним і жодним словом чи поглядом не нагадував ранковий фінансовий розгром.

— Я хотів трохи виправити ситуацію і приділити тобі більше часу, Елісо, — спокійно промовив він, відпивши ковток води. — Можливо, ти б хотіла ще щось оглянути в маєтку? Чи, може, маєш якісь особливі побажання?

— Ні, дякую, все добре, — відповіла я, акуратно орудуючи виделкою.

На деякий час за столом запанувала тиша, порушувана лише тихим дзвоном приборів. Я подумки готувалася до вибуху, чекаючи, коли ж він витягне з кишені довжелезний чек.  І тут Філіп невимушено відкинувся на спинку стільця й подивився мені прямо в очі.

— То як минув твій день? Я бачив рахунки, тож щиро радий, що ти, судячи з усього, провела час весело й цікаво.

Я ледь не поперхнулася шматочком м'яса і впала в справжній ступор. Моя виделка так і зависла в повітрі. Я просто кліпала очима, дивлячись на цього чоловіка, який укотре примудрявся мене шокувати. Кожного разу я була внутрішньо готова до стандартних кліше про занудних, скупих аристократів, але Філіп Верден щоразу ламав мої стереотипи об коліно.

— Ну... — я нарешті повернула собі дар мови і вирішила йти ва-банк, грайливо примружившись. — Розважилася я чудово. Замовила цілу купу еротичної білизни і декілька ящиків елітного вина. До речі, дві пляшки я прихопила з собою, вони он там, на комоді.