Розділ 38

Я як любʼязна леді запропонувала залишитись Коліну у нас на вечерю. До того ж я хотіла обговорити з ним можливості його дару. Вірніше - можливості для клініки. 

Тож ми розмістились всі пʼятеро в їдальні. Батьки останнім часом рідко тут бували. 

Світло свічок м’яко ковзало по столу, відбиваючись у келихах. Лені сидів на своєму місці й із виглядом людини, яка знає всі секрети світу, крутив у руках булку.

— О, нарешті, — протягнув він, побачивши, як до зали заходять Яріанель, Колін і Раднар. — Я вже почав думати, що лікування стало… надто цікавим.

— Лені, — зітхнула вона, сідаючи, — ти іноді говориш занадто багато.

— Інколи? — хмикнув він.

Ерін сидів трохи осторонь, спокійний, мовчазний. Його різнокольорові очі уважно ковзнули по Коліну — як його погляд був прикутий до Яріанель.

Він це помітив. І, здається, зрозумів більше, ніж хтось сказав уголос.

— Рука? — тихо запитав Ерін.

Колін поворухнув плечем.

— Краще, — коротко відповів.

Яріанель не стримала гордої усмішки.

— Виявляється Колін справжній скарб! Бо він — геній рослин, — додала вона. — Уявляєте, він знає призначення будь-якої рослини! Це ж неймовірно. Ми так зможемо створити перші прототипи ліків. 

Лені повільно відклав булку.

— Стоп, — сказав він. — Тобто тепер у нас є цілителька, яка лікує думками… і барон, який знає всі трави?

Він підняв брови.

— Клініка ще не відкрилась, а склад уже як у легендах.

Колін ніяково опустив погляд. Раднар мовчки налив води в келих Яріанель — звичний, майже непомітний жест турботи.

Ерін це помітив. І ледь усміхнувся куточком губ.

— Головне, щоб клініка пережила вас усіх, — сказав він тихо.

Яріанель засміялась.

— Я серйозно! — продовжила вона, нахиляючись уперед. — Якщо він справді знає лікарські властивості рослин, ми можемо створити базу препаратів. Це змінить усе! 

Вона говорила швидко, захоплено.

Колін дивився на неї — уважно, тепло.

Раднар сидів поруч і мовчки слухав… але його погляд ковзнув до Коліна саме в ту мить, коли той затримався на її усмішці трохи довше, ніж потрібно.

Лені відкусив шматок булки й тихо прошепотів:

— Я відчуваю… драму.

— Я тебе чую, — сухо сказала Яріанель.

— Я й не ховаюсь, — невинно відповів він.

Ерін спокійно відкинувся на спинку стільця.

— Ви всі дивні, — констатував він. — Але це, мабуть, найменш дивна вечеря за останнє століття. .

Колін тихо засміявся. І цей звук знову змусив Раднара глянути на нього — уважніше.

— Пропоную завтра йти до столичного вузла і подавати на реєстрацію чи як це правильно робить, — сказала Яріанель, ніби намагаючись повернути всіх до справи.

— Я піду, — одразу відповів Раднар.

— Я теж, — тихо додав Колін.

Пауза.

— Ну звісно… — пробурмотів він. — Чому б ні. Чим більше чоловіків поруч із однією жінкою — тим стабільніше будується клініка.

Яріанель кинула в нього серветку.

Ерін тихо засміявся.

***.

Яріанель уже підвелась, збираючи тарілки, коли Лені раптом відкинувся на спинку стільця й оглянув присутніх із надто серйозним виразом обличчя.

— Знаєте, — задумливо протягнув він, — у нас тут майже ідеальний склад.

Він порахував пальцями:

— Рицар є. Барон є. Напів вампір — теж у комплекті. Цілителька — головна зірка.
Він зробив драматичну паузу.

— Ще до компанії нам не вистачає лише герцога. І можна відкривати не клініку, а політичний клуб.

Тиша тріснула. Яріанель закотила очі. Колін тихо кашлянув, намагаючись стримати усмішку. Ерін ледь помітно хмикнув. А Раднар повільно підняв брову.

— Лені, — сказала Яріанель, — ти або пророк, або проблема.

— Я універсальний, — невинно відповів він.