Розділ 6

- То як це все розуміти?,- я відразу запитала у пані Віти як тільки ми зайшли всередину,- за місяць ви не могли мене просвітити трохи більше за ці ваші місце порядки з реєстрацією та чоловіками. Це якось так чимала інформація. Я б сказала ключова. Ще не вистачало стати якоюсь кралею на видані, а то диви і гірше - гаремницею. Та й Орест явно був в шоці, що я цілитель. А цей світ, на хвилиночку, магічний. 

- Так, світ магічний, та от тільки вже останніх років зо 200 магічно обдарованих народжується все менше, може як було за цей час з 100 то вже добре. І дар у кожного майже мізерний. Та й важко то все пояснити. Краще на власні очі побачити. А за реєстрацію не казала, бо ти ж поки не рвалась досліджувати світ. Сиділа тут, як наче приросла до хати,- хмикнула на мене ця мила бабуся. 

- Я до тями приходила. Це ж вам не піша прогулянка, раз і у світі магії. А тепер я ще якийсь вимираючий динозавр з магією зцілення. Яка має бути заміжня. І доречі, з цим що не так? Які ще сюрпризи ви мені підготували? - ця ситуація почала мене відверто злити. Я вважала пані Віту майже близькою людиною, а вона таку свиню тут підклала. Чого відразу не сказала, все рівно тікати мені нікуди, а так би може і звикла до цього. 

- От того і не казала, все рівно приймеш цю інформацію. 

Геть забуваю, що вона в думки може лазити. Кожен раз якось лячно від того. І не закритись. Але вже як є. Я зробила вдих і видих та промовила: 

- Пробачте, пані Віта, погарячкувала. Давайте тоді швидко і основне. Магія тут вимирає, а цілителі так взагалі рідкість. І у цьому світі скоріш за все жінок в меншості, тому і багато чоловіків. Бо хочеться вірити, що це не просто чиєсь збочення. Вірно?

- Так, все вірно. Світ так влаштовано, що жінок менше, і вони тут справжня цінність. Хтозна чому так, але такий порядок цього світу. Чоловіки стають побратимами, а жіноче серце приймає своїх обраних. 

В результаті ми обговорили з Вітою ще деякі моменти, стосовно того як мені себе поводити та що говорити, особливо у вузлі. Вона побажала мені успіху. Сказала що Оріго будуть мене берегти. І я маю прийняти свою долю. 

На прощання біля  самого воза, вона вклала мені в руку невеликий браслет, сказала оберіг від зайвих втручань. І здається я без слів зрозуміла про що вона. Нехай мої думки поки залишаться моїми. 

Я помахала їй рукою, коли віз рушив. І вже сповнена рішучості попрямувала на зустріч новому. 

В небі ярко світило сонце і не було вітру. Стояв такий погожий день, що я подумала, можливо це знак. Все має бути добре.