Розділ 4

— Так, на чому я там зупинилась? А, так… Астріум.

Віта зручно вмостилась на стільці, зробила ковток чаю і продовжила:

— Отже, на існуючих землях є королівства та клани, які підпорядковуються різній владі й ієрархії. На інших материках і острові проживають переважно дракони, ельфи та наги. Був період, коли окремо жили демони та вампіри, але, думаю, останнім часом вони все більше селяться в містах магів та інших рас. Усе-таки трохи залежні по своїй суті від інших.

Вона злегка знизала плечима.

— Хоча мають і власні королівства та землі на материку. Моя хатинка знаходиться на території королівства Торнтвел, названого на честь правлячої сім’ї.

— Зачекайте… Ви сказали дракони і демони. І якісь наги? — я навіть не знала, як це все вкласти в голову.

Я ніколи не була фанаткою фентезі. А тепер… ось що маємо. Вигадки мого світу ожили.

— А що тебе так дивує? Світ же магічний, тому й населення таке різноманітне. Так Оріго створили цей світ.

— Оріго? Це що за назва печива? — я не стримала сміху.

Чомусь уся ця інформація звучала настільки абсурдно, що хотілося лише сміятися.

— Ви не подумайте, але я більше практик. Воліла б усе це побачити власними очима.

— Ой і дурне ти, дитино, — хмикнула Віта. — Оріго — це пантеон творців цього світу. Хтозна, як і звідки вони з’явилися, але разом створили все живе.

Вона злегка постукала пальцем по столу.

— Важко сказати, хто саме що створив. Та й не дано це знати людям. Тому всі просто поклоняються Оріго.

Я задумалась.

Усе як завжди. Не має значення, який світ чи планета — віра існуватиме завжди. У творця, ідею або магію.

Але чому б і ні.

Світ магічний. Тут почнеш вірити в усе на світі.

Поки що все звучало досить зрозуміло. Та й наче не так уже й складно. Скільки їх там може бути, тих рас і королівств.

Мені всі не потрібні. Хоч би в цьому королівстві якось прижитися.

— Ну а що стосовно магії? — нарешті запитала я. — У вас тут заклинання, магічні палички чи джини з феями? Як це взагалі працює?

— Кожна магія має свою спрямованість: стихійна, розумова, темна, цілительства, творення. Це якщо узагальнити.

Вона трохи нахилилася вперед.

— А так у кожного магія своя і унікальна. Це дар, який отримуєш від народження. І з яким живеш до самої смерті.

Вона уважно подивилася на мене.

— У тобі теж є магія. Я можу її відчути. І доволі чималу.

Чашка вислизнула з моїх рук.

Добре, що чай уже не був гарячий. Я все одно інстинктивно струсила рукою.

Магія.

І в мені.

Та яка з мене магічка?

Я — лікар загальної практики з чималим багажем досвіду. Для мене магія — це рятувати та лікувати людей своїми знаннями і вміннями.

І ось тобі подарунок долі.

— Але я нічого такого не відчуваю. Та й узагалі… як ви це собі уявляєте? Я і магія?

Я похитала головою.

— Це ж смішно. І яка магія може бути в мені?

— Яка — не знаю. Але вона є, і все тут, — спокійно відповіла Віта. — Спробуй відчути її в собі. Пізнати і розкрити.

Вона усміхнулася кутиком губ.

— Раз ти тут і тобі дали магію, значить, це не просто так. Замислись над цим. Можливо, цей світ притягнув тебе не випадково.

Вона трохи м’якше додала:

— Повір уже старенькій людині.

Я тяжко зітхнула.

— А якогось довідника ваша магія не могла мені тоді створити?