В гаю зеленому , около ставу росла квітка . Вона була не схожа на всі інші квіти . В неї червоне стебло , сині неначе небо пелюстки й срібна серединка . Її запах чарівний . Всі її називали по різному бджоли називали сріблянка , через срібну серединку . Метелики називали її червоненька , а пташки небесним цвітом . Цю квітку було важко знайти . Люди навіть не знали про її існування . Бо вона була єдиною в цьому світі .
Одного сонячного ранку не подалік лісу жила маленька дівчинка її звали Оксанка . Ця дівчинка була дуже доброю й милою їй десь було дванадцять років . В неї не було батьків й вона росла в приюті . Підчас щоденної прогулянки не далечко від притулку . Оксанка відбилася від своєї групи і пішла туди куди її кликало серце . Довго чи не довго вона бродила лісом у пошуках своєї мрії . Невдовзі Оксанка вийшла на галявину де ріс небесний цвіт . Спершу вона розглядала квітку , але прекрасний , аромат притягував дівчинку до квітки . Коли Оксанка торкнулася квітки то усе засвітилося кольоровими барвами . В неї змінився окрас волосся на зелений й з'явилися крила , які нагадували паутиння з ранішньою росою . А квітка їй дала нове ім'я Еліс
Квітка ростила дівчинку як свою дитину . З роками Еліс навчилася чаклувати . Згодом її назвали матінка природа . Еліс створила свій край де тихо й спокійно . Там дуже чарівно . Водоспад за водоспадом , ліси , гори й долини . Тихо ластівки щебечуть , а десь за гаєм стадо диких коней . Всі вони вільні , скачуть куди душа забажає . А квітка існує і до нині в тій країні разом з Еліс , яку шанують і люблять всі .
Можливо і ти колись побачиш Еліс , проте треба дивитися серцем і душею , а не очима .
кінець!