Я стою напроти маминої кімнати. Стою і сверлю поглядом ручку дверей. Чомусь заходити всередину мені страшно.
Проснулася близько шостої години ранку. Сна ч жодному очі. Чую тяжке сопіння біля мого вуха. Повертаю голову. Сем розвалився на ліжку, обнімаючи однією рукою подушку. Який дитячий погляд!
Уві сні всі ми виглядаємо якось не такими як в житті. Хтось перетворюється в серйозну дорослу людину, а онде один взагалі рожу скорчив як у клоуна. Проте є такі, які за ніч з дорослої людини можуть перетворитися на малюка. Як оце Сем. От дивишся на нього, а таке молоде невинне обличчя. Так і хочеться зробити якусь фігню над ним.
Тихо піднімаюся з ліжка і одягаюся. Причесуюся в дзеркалі і поневолі позіхаю. Що ж такого намутити? 🤔. Точно. Підбираю розкиданий одяг з підлоги і ховаю його в кімнату Сему. Двері в цю кавалерію закриваю на ключ. Готово.
Ну що ж, думаю пора. Тягнуся до ручки і штовхаю двері від себе. В якийсь момент на мене щось летить. Бам!
- Ай! - Мене виносить з коридору. Я вдаряюся спиною об поручні, перевалююся і звалююся на підлогу, що на першому поверсі. - Оу! - Все що я промовляю.
Мама завжди проявляла себе в креатизмі. І це один з її винаходів. За час мого проживання в цьому будинку, ще жодного разу не була в її кімнаті. Мене просто напросто туди не пускали.
- Рубі, туди не можна? - Чую голос матері, як тільки я доторкувалася до ручки дверей.
- Чому? - Я поверталася голову в її сторону.
- Бо моя кімната, це моя кімната! Туди не можна! - Підійшла до мене мама.
- А в мою кімнату ти заходить! - Схрестила руки на грудях.
- Бо я мама. - Хмикнула та. - Все давай йди гратися в інше місце. - І гнала мене звідси подалі.
Отак і живемо.
- Рубі, ти жива? - Чую голос Сема.
- Уф! - Промовляю я, видихаючи повітря. Не сказати, що підлога м'якенька. Ну уж точно не ліжко.
Чую гупання по сходинках і у вітальню влітає Сем.
- Ти ціла? - Перевіряє мене на наявність ран хлопець.
- Нормально. - Піднімаюся з допомогою я.
- Що за звуки, а бійки немає? - З кухні виходить тато.
Ми з Семом напрягаємося, все ж невідомо що далі буде робити мій тато. Проте чоловік нас дивує.
- Ви тут вибачте, що я вчора робив. Чесно не пам'ятаю що там було. Але з судячи з ран, то когось бив. - Глянув на мене батько.
- Нууу... - Почала я. - Тут мама навідалася. І хотіла завершувати тебе до себе. І ми побилися.
- Що? - Підняв здивовано брови вверх чоловік. - Я тебе бив?
- Що було, то загуло. Все в порядку. - Махаю я рукою.
- А чого ти тоді так гепнулася? Звук було чутно по всьому будинку. - Прокоментував ситуацію тато.
- Сюрприз від мами. Я вирішила обстежити її кімнату. - Повідомляю новину.
- Ну це в її стилі! - Хмикнув на це батько. А згодом глянув на Сема і добавив. - Сем, а чого ти весь голий? - Почухав потилицю чоловік.
- Ааа, це? - Я відчула погляд сусіда. - То треба подякувати Рубі, яка заховала всі мої речі.
- Рубі! - Витягнув руку вперед тато.
- Що?
-Ключі!
Я заокруглила вверх очі і протягнула схованку батьку.
- Давай, йди перевдягайся! - Передав той з руки в руки Сему ключі. - Не мозоль тут своїми перевагами перед очима.
Та Господи!😏
- Я швидко! - Сем розвернувся і побіг наверх.
- Може досить так хлопця тролити? - Обійняв мене за плечі тато. - І де тільки Сем терпіння знаходить?
- Що у нас на сніданок? - Я вирвалася з обіймів і рушила на кухню.
- Рубі, не тікай від розмови. - Зітхнув на це, хмикаючи тато.
І ось ми вже в трьох сиділи на кухні і снідали. Сьогодні в нас були блинчики з сиропом та кава.
-...і тебе відштовхнуло з кімнати? - Засміявся тато, коли я розповідала про свою ранкову пригоду.
- Тобі може і смішно, а в мене болить живіт. Аби тільки там нічого не зламали мені. - Відірвала я шматочок блинця.
- Схоже, що сьогодні день буде повний сюрпризів! - осудливо глянув на мене Сем.
- Ти ще скажи, що в цьому я винна! - Відповіла поглядом на погляд.
- Ну раз ми розібралися, то давайте до діла! - Встав з місця тато.
З неохотою, але піднялася. І ось ми вже на другому поверсі.
- Треба відкривати з не ворожої території! - Пояснив тато. - Ось так.
Чоловік швидко відкрив двері. Сам він знаходився біля стіни, а для виконання дії витягнув руку вперед. В цей же момент з кімнати вилетіла палка, на яку була натягнута боксерсьеа рукавичка.
- Трюк старий, як балон для плавання! - Пробуркотів чоловік і рушив вперед.
В цей же момент зверху з відра вилилася вода, а за цим посипалося пір'я.
- Тьфу, тьфу! - Виплюнув під наше загальне ржання з рота пір'я тато.
- Щось твій метод працює через раз! - Засміялася я.
- Наче у нас вийде краще. - Просопів батько. - Я у ванну! - І рушив з кімнати.
- Симпатичне опудало! - Крикнув навздогін Сем.
- Побачимо що буде з вами! - Почулося з коридору у відповідь.
- Хто перший? - Я заглянула всередину.
- Я. - Відразу зайшов в кімнату хлопець. Я пожала плечима і зайшла слідом.
Кімната як кімната. Нічого такого. Ми розбрелися по різних сторонах.
- Слухай, я тут бачу мама щодо тебе страту готувала! - Підняв вверх листки з малюнками хлопець, ковиряючись на столі. - Тут все так детально описано.
- Давай без деталей! - Підняла я вверх руку.
- Хай буде сюрприз?
- Сем! - Пригрозила йому.
Сама ж вирішила обстежити стіни. Схоже мама захоплювалася детективами. Ну оце знаєте карта міста, на яку прикріплені фото, вирізані статті з газет, замітки. Тільки це все стосувалося мене. Мої фото, мої думки щодо певних речей, навіть мої сторінки в соціальних мережах. Якась манія. Страшно цікаво.
Я рукою водила по стіні і все оглядала. Досить дивно на це все дивитися з такого ракурсу. Аж доки десь в стіні не клацнуло. Я різко повернулася назад. Напроти мене інша стіна піднялася і на мене уставилися кілька десятків очей. Очей пістолетів. А потім як почалася стрільба.