9

Я дивлюся у вікно і зрідка на Сема. Фантастично комічна ситуація. До школи рушила в своєму одязі, а назад повертаюся в одязі Сема. Чую повідомлення. Беру телефон. Замовлення. О, супер, якраз проїжджаємо це місце.

- Можеш зупинити за поворотом? - прошу я хлопця.

- Навіщо? - Дивується Сем.

- Треба по справах.

- По справах... - Більш до себе звертається сусід, хоча його розмову я все одно чую.

- Тебе почекати? - Коли я забираю один з рюкзаків.

- Як хочеш! -Пожимаю плечима. Мені без різниці. Все одно направляємося разом в один дім.

- Тоді я почекаю.

Я знімаю з себе пальто і залишаю на сидінні.

- А нічого що зараз зима? - Проте я вже направляюся до будинку. Стукаю.

- Ух ти, а ви досить швидко! - Відчиняє двері чоловік.

- Та їхала по дорозі, а ви якраз написали. Тому вирішила заїхати. - Промовила я. - Альберт, правильно? Що ви саме ви хочете?

Альберт проводить мене в середину, закриваючи за собою двері, а Сем так і залишається на вулиці.

- І що цікаво там збирається робити Рубі? - Нетерпливо почував потилицю хлопець. Треба глянути.

І закривши машину, рушив до будинку. Звідки в голові в Сема з'явилися ці дурні методи, знає видно тільки чорт, бо замість того щоб постукатися, юнак почав, як маніяк гледіти у вікно.

- Ну де ж ти, Рубі? - Уважно роздивлявся приміщення сусід. - Ага, бачу.

Я ж, як ви зрозуміли, фарбувала балончиками стіну. На мені був дощовик. Все ж не хотілося замазати одяг, будь навіть це Семовий. А щодо самих фарб. То вже близько кількох місяців ношу їх в окремому рюкзаку з дому до школи. І час економлю, і гроші заробляю.

Чомусь такий дизайн людям занадто полюбився. Бо замовлень було багато. Тільки цим як виявилося займалася лише одна я. 😅

Замовники згодом кудись рушили, схоже в іншу кімнату, щоб не заважати моїй творчості. Тому Сем міг спокійно спостерігати як я творю. І ось дизайн готовий. Розмовляю з покупцями щодо роботи, отримую оплату і згодом покидаю будинок.

- Ти що там робиш? - Знаходжу сусіда серед кустів біля вікон.

- Садоводством займаюся. - Не задумуючись відповів юнак. Я тільки стукнула себе по голові. Дожили.🤦‍♀️ - А біля машини не міг почекати? Обов'язково робити це тут!

- Нууу... Просто було цікаво чим ти займаєшся. - Все ж відійшов від будинку хлопець.

- Да нічим цікавим. Приймаю замовлення, балончиками фарбую стіни. - Стала біля Сема.

- Зрозуміло. Ну тоді поїхали?

Вдома вже були мама і Алістер. Схоже сьогодні не тільки в нас був закороткий день. Хіба якщо вони нікуди не їхали?!🤔 Вже в дверях промовляю.

- Я попру одяг і потім віддам тобі.

- Залиш собі. - Якось по-особливому каже мені Сем. Чомусь в очах я бачу посмішку. Бачу комусь подобається, що його речі буде носити інший. Точніше, інша. Хм.😏

- Ви вже прийшли?

- Скорочений день. - Сем відразу рушає на кухню. Я ж направлюся на диван у вітальні і туди завалююся. 

- Стомилися? - Зацікавлено питає Алістер, дивлячись на нас.

-Задовбавлася!

- Нормально! - Одночасно відповідаємо ми з Семом. Ну хто як. І це тільки початок.

Полежавши трохи на дивані, згодом пішла перевдягатися. Накинувши на себе футболку та штани, рушила у ванну. Все ж речі Сема треба випрати. Почекавши поки ті вберуть в себе воду з порошком, включила музику. У якийсь момент Сем проходячи через відкриту ванну застав як я підтанцьовую під "Кукарелу".

- Симпатична попка! - Прокоментував це він. Тільки не так робиш!

- Наче ти краще ти вмієш! - Зупинилася я.

- Ану включи цю пісню. Заново.

- Да будь ласка! 

Заграла музика. Ви колись бачили як хлопець дьоргає попу під такт цієї музики. Вимахує так, що ой мама не горюй. Ноги це взагалі окремий вид мистецтва. І таке обличчя головне задоволене, ще й підспівує. 

- Давай, приєднуйся! - Махає пальцями руки до мене Сем, приманюючи.

- Окей! - Невпевнено промовляю я.

В результаті ми вдвох танцюємо щось таке, що досить важко назвати танцем, хіба що рухами, сміючись і підспівуючи. В якийсь момент це вже починає нагадувати якийсь парний танець. Ми кривляємося і викаблучуємося.

Та коли музика закінчилася, то знизу почувся грюкіт і ось до нас додався Алістер. Чоловік влітає до нас наверх, перестрибуючи через дві сходинки.

- Заааноово! - Махає руками чоловік.

І ось ми вже втрьох танцюємо під цю пісню. Танцюємо, як паровозик, вимахуючи ногами і махаючи в різні сторони ж@пами. Плескаємо під ритм руками, пляшемо як ніколи в світі. В якийсь момент Алістер починає стукати себе по колінах і ступенях, приплясуючи. Здається нас трьох під цю пісню вже можна запрошувати на "Танці із зірками". Ми точно порвемо там і зал і паркет.🤣

Оце останнє "Йа" Сем і Алістер викрикують так, що я аж підскакую від несподіванки і починаю гикати.

- Чудово потанцювали! - Підсумовує все це Алістер.

- Ага. - Киває недочоловік.

І я в цей момент як гикну. Гик!

- Схоже, все ж трішки перестаралися. - Показує 🤏 пальцями сусід на мене.

- Треба налякати! - Запропонував Алістер.

- Щоб я ще дужче гикала? Гик! Дякую, обійдуся. - Відійшла у ванну. - Фух. - Пішла до пральної машинки. Крім одягу Сема закинула ще й інші свої речі. І коли наче все втихомиролося, на всю ванну знову почулося. - Гик! Да, блін. - Я спустилася на підлогу і обперлася головою об машинку. - Тепер треба затримати дихання і... Гик! Уф! Да що таке? Затримати дихання і...

В якийсь момент у ванні виключилося світло.

- Гей! Електроенергія невже пропала, чи що? - Я встала з підлоги і рушила на вихід. Проте дорогу перегородили. Хоча машинка звуки створювала. Тоді що ж це? Та ось включилися ліхтарики і на мене стрибнути дві істоти.

- Бууу!

- Аааа! - Закричала я і відскочила від тих страшил. І схоже, що не розрахувала свої сили, бо видно на щось наступила, що стукнулася прямо об стінку. В очах все потемніло. Ну хоча б гикати перестала.😂

Включилося світло. 

- Схоже ми переборщили! - Почувся голос Сема.