1

Мене завжди дивувала зимова стежинка, коли я прогулювалася в таємничому лісі. Вона була вкрита різнокольоровим листям - жовтим, червоним, жовтогарячим - чи припорошена ще зеленою травою, чи вкрита ще ніким не протоптаним килимом снігу. Але найкраще її було видно вночі: ліхтарі тільки-но включили, і срібне сяйво починає розливатись довгими хвилями по галявині. А знаєте як з'явилась перша зимова сніжинка? Коли людина ступає на галявину, то за нею залишається слід, і чим більше дітлашні чи дорослих пройде тут, тим ширшою і красивішою вона буде.

Але мої зимові думки перериває холодна глиба снігу, яка врізається мені в обличчя.
- Гей чучело! Ти знаєш, що таке весеління? - чую ненависний голос дівчини. 
Я обтираю обличчя рукою від снігу, але в мене попадає другий шмат цього холоду.
- Щоб вас! - але на жаль, я не відповідаю на цю образу, бо можуть вигнати зі школи. Попередження вже директор особисто передавав. Тому тяжко зітхаю і лише з ненавистю дивлюся на цих покидьків. 
- Ненавиджу! - виривається в мене з язика.
- Ти щось сказала? - наді мною навис якийсь хлопець. 
- Зробиш це ще раз, Славо, я тебе в землю закопаю, їй-Богу!
- Цей чхаучхау щей розмовляє! Ти диви!
Мої груди наче дихають своїм життям. Схоже, що в них було змагання на стометрівку.

-Тобі треба вмитися! - Слава стискує мене за шию і втикає мене в сніг, який за ніч навалило вдосталь, вище колін. - Водичка прохолодна, заспокоєшся! 
Далі я себе вже не контролю!
- Рубі, Я тебе попереджав не раз. Твої витівки відомі вже за межами школи. - директор Роберт Себастьянович руками вперся в стіл. Ще трішки і його мускули рознесуть той шматок дерева.

- А хіба я винна, що мене провокують? - вперто подивилася на чоловіка.
- Було засідання, і ми ухвалили рішення вигнати тебе з школи! - на це зітхнув пан Роберт.
Ну виганяють, так виганяють. Я навіть не оскаржувала рішення. Коли закрилися позаду мене двері, на обличчі з'явилася посмішка Чеширського кота. Принаймні піду з високо піднятою головою. 
Слава, який зі своєю компанією сидів на лавці, як побачив мене, вирішив накивати п'ятами. Я це лише прискорила, просто зробивши вигляд, що біжу. Їх змело вітром. Корова була видно дуже голодною, що язиком злизала, і навіть не виплюнула.

На годиннику була лише 11 година ранку, тому додому я не спішила. Мама знову почне дошкуляти своїми розмовами про мою "неідеальність". Зізнаюся, так я не ідеальна. З пригодами я на ТИ, за здоров'ям не стежу, ( хоча худа, як скелет, але з формами), сова. Короче, біда на мамину голову. Батька свого ніколи не бачила. Та й мама про нього не хоче так говорити. Чи то кадр не задовільний, чи помер, чи ще щось. 
Грошей в нас завжди було вдосталь. Мама ніколи не обмежувала себе в чомусь. Сама красуня, як такої постійної роботи немає, проте перепробувала різні професії. Та й з чоловіками теж проблемів не було. 
Не сказати, що я в чомусь схожа на матір. Ба більше, повна протилежність. Люблю екстрим, драйв та прилив адреналіну.

Чомусь моє волосся завжди мене доводило до сказу. Хоча воно лише середньої довжини, трохи хвилясте, але ті муки, поки ти думаєш, що з ним зробити, мене просто виводять з себе. Фарбувалася в різні кольори, проте зупинилася на омбре. Каштановий повільно переходить у блонд.

Мама каже, що я схожа на скелет, хоча я просто худа. Просто постійно бігаю, втікаючи від проблем. Це моє життєве хобі, яке сама собі вигадала.😁

А ще моїм хобі було декорування стін. Ще з дитинства я намалювала на стінах каракулі, які згодом переросли у справжнісінькі шедеври. Тому як підробіток часто розмальовую стіни своїх клієнтів.
Завібрував телефон, тому взяла трубку.
- Рубі, не заважаю? - чую голос чоловіка.
- Ні, Адам, щось треба? - тараторю я в трубку.
- Мені сподобалися ескізи, які ви прислали. Коли ви зможете зобразити це на стіні?
- Хоч зараз! - нічого мені не заважає. Хіба що фарбу взяти. - Диктуйте адресу.

За фарбою я поїхала в СТО, де тусили круті хлопці. Для роботи я перевдяглася у білу майку та джинсові штани. Зверху накинула пальто. Яка зима!🥶. Хто ж знав, що такий сніг випаде взимку? Напевно синоптики самі цього не передбачали.
Робота була цікавою. Щодо клієнтів, то це була молода сім'я, яка переїхала в це місто недавно. Ремонт будинку, пошук роботи, знайомство з новими людьми. І звичайно рекомендації моєї творчості. Свої ж труди я викладала на сайті, який створила спеціально для цього. Та й схоже, що коментарі були позитивними.  Не дивно, що Адам подзвонив до мене. Для початку я розглядала територію для виконання робіт. Обговорювала ідеї, згодом створювала ескізи, які потім оцінювали клієнти. А вже згодом створювала шедевр. І обов'язково знімала всі свої роботи. Швидкі відео створення та результат.

- Це божественно! - Еліс з відкритим ротом оцінювала мої труди. - Рубі, ти дійсно професіонал, як про тебе кажуть.
- Рада, що вам подобається! - Я посміхнулася. І згодом добавила. - Мені необхідно йти, дзвоніть, якщо захочете ще щось створити.
- Обов'язково! 
Хоча мій одяг не був призентабельного виду, все ж фарба була скрізь. Можна було подумати, що я була на святі Холі.

Годинник показував вже 3 годину дня, в мене ж наче "закінчилися" уроки. Тому закинувши рюкзак на плечі, рушила додому. 
Біля будинку мене зустріла вантажівка з грузом, неначе хтось до нас переїжджає.
- Мам! - Я кричу в двері.
Хтось спускається із сходинок. Жінка в джинсах і футболці, в який визирає пупок (до сих пір не відійшла від індійских танців🙄). Бачу пальто для такої людини ще не створили.

- Рубі! - посміхається брюнетка. Її звати Кайла, і я її обожнюю. Люблю її!
Вигляд просто супер! Довге хвилясте волосся недбало зібране в пучок. Одяг молодіжний.
- Виглядаєш на 25! - вражено оглядаю матір. 
- Дай вгадаю, в тебе була робота! 
- А по чому це видно?
Кайла проводить долонею по щоці і показує мені замазаний фарбами палець.
- А, на да! Мені заносить! - посміхаюсь, але все ж згадаю запитання, яке мене цікавить. - А чого тут стоїть вантажівка?
- У нас гості! Алістер, Сем! - Жінка гукає кудись всередину будинку. Я трішки напряглася. Не люблю, коли в особисту територію влізають. Гості не гості, все рівно. Терміну вистачає як максимум на кілька годин. Далі вже з'являється в мені чортенятко, яке хоче поскоріше виперти цих гостей з хати різними способами. І не завжди найприємнішими!😏