Розділ 19

Життя дуже дивна річ, якщо подумати. В одну мить ви можете їсти морозиво, грати в крокет або читати любовний роман у себе на роботі поки начальство не бачить. А в наступну секунду може статися щось дивне та неочікуване, що переверне все з ніг на голову.

Спаленим пирогом з сьомгою та броколі пахло на всю квартиру. З духовки валив неприємний дим, а я махала з усіх сил полотенцем, щоб він вивітрився скоріше. От халепа.

Останнім часом я багато готую: на сніданок вівсянку в різних варіаціях, а на вечерю легкі салати або боули. Підписалася на кілька цікавих сторінок в Інстаграмі та купила сотейник. До професіонала мені звісно далеко, але я й готую лише для себе та іноді для Іллі, котрий мою їжу хвалить, до речі.

В Інтернеті безліч цікавих речей, є стільки способів заспокоїти себе від нервів та зробити з цього щось корисне. Куховарство включає в себе все, що мені потрібно. Коли ти зосереджуєшся на страві, всі інші думки полишають твою голову, а руки більше не трясуться, бо зайняті ділом. У мене чудово виходить відсторонюватися від усіх сторонніх справ та спокійно нарізати рибу для пирога.

Зазвичай виходить, сьогодні ж щось пішло не за планом. Тісто згоріло, а начинка перетворилася на неїстівне суфле. В усьому я винила магнітні бурі та прочитаний нещодавно гороскоп.

Чекайте гостей, писали одні. Несподівана зустріч, писали інші. До вечора четверга я встигла себе накрутити так сильно, що зрештою спалила пиріг. Довелося викинути у смітник, а повечеряти йогуртом. З сьогоднішнього дня сімка – моє нещасливе число.

Лягаючи спати, кілька разів перевіряю повідомлення, але все порожньо. Перша пишу Іллі, щоб домовитися про плани на суботу, а таке буває дуже рідко. Зазвичай пише він, багато пише різних дурниць, я інколи навіть не на все реагую. Йому подобається мене діставати.

Не можу заснути аж до дванадцятої, і нарешті, коли цифри на екрані телефона показують довгоочікувану вісімку, я миттєво відключаюсь. Ну ось, нічого страшного не трапилося. Можна було й не доводити себе до нервового зриву. Ще було б із-за кого.

Вранці прокидаюся з прекрасним настроєм. Хочеться всміхатися та одягнути щось зовсім весняне. Десь серед гори забутих речей у шафі відкопую сукню в квіточки, лишаю волосся розпущеним, але збоку чіпляю шпильку, яку мама подарувала на минуле День народження.

Сьогодні по плану в мене зустріч з подругою, що незабаром виходить заміж, тож у нас заплановано зустріч у кав’ярні для обговорення деталей. Марина підійшла до даного свята з таким натхненням, що мені вже стає трохи лячно. Але це ж її весілля, і воно точно буде єдиним в її житті, бо Костю вона кохає, а Костя ніколи не образить дівчину, та йому й не дозволять цього зробити. Бо тоді це весілля буде не тільки єдиним, але і останнім святом в його житті.

По дорозі до кав’ярні забігаю за Лерою. Доводиться довго стукати їй у двері, та що поробиш, творча людина. До неї в мене дуже багато питань, вона ж капець яка дивна. Навіть дивніша за мене. Більшу кількість часу вона проводить в себе в голові придумуючи різні повороти сюжетів. Дівчина пише пригодницьке фентезі, але я в цьому взагалі нічого не розумію.

Якось так вийшло, що все дитинство та юність я дружила з хлопцями, а дівчат уникала, а потім все перевернулося з ніг на голову, і тепер в мене дві найкращі подруги, а хлопців зі своїми вічними Санта-Барбарами я послала куди подалі.

Зараз єдиний хлопець в моєму житті – Ілля, але це зовсім інше ніж просто дружба. Наші стосунки не схожі на ті, що були в мене з Дмитром. Він приймає мене такою, як я є, йому подобається моя не ідеальність, кучері та дурний характер, моя мінливість та паста з морепродуктів. Усе це його слова, шле мені їх в нескінченних повідомленнях.

Сьогодні ми обираємо місце, де буде проходити виїзна церемонія. Я не хочу зізнаватися, що мені вже це набридло, роблю вигляд, що дуже захоплена всім тим, що відбувається. Добре хоч тут є Лера, у якої вся ця підготовка викликає радісний вереск.

Вони разом з Мариною божеволіють від вибору серветок та тарілочок, а мені вже хочеться скоріше потрапити на засідання журналу. А це ж тільки перший тиждень, що ж тоді буде перед самим весіллям. Здається, пора запастися заспокійливим, або придумати червоний код з Іллею і безбожно цим користуватись.

Кепська з мене поки що подруга, але нічого я ще тільки вчусь.

Зраджую своїм традиціям сьогодні та замовляю капучино. Дівчата зіставляють табличку плюсів та мінусів кожного з варіантів. Вгадайте, хто це їм порадив. Вони зачепилися за ідею, а про мене зовсім забули, ну то й не страшно. Мені терміново треба відпочити від весільної теми на кілька хвилин.

«Кучерява, якщо там будеш ти в купальнику, я піду хоч на край світу»

На повідомлення від Іллі я не можу стримати посмішку. Нещодавно на очі трапилася реклама від аквапарку. Десять років там не була, хоч він і знаходиться в сусідньому місті та їхати до нього всього кілька годин. У Іллі є машина, а в мене – жага до пригод. А ще дуже хочеться подивитися на мокрого хлопця в одних лиш плавках. Тож завтра в нас по плану водяні гірки та коктейлі в барі.

Картинка з оголеним спортсменом мигає перед очима весь час, що сиджу з дівчатами в кав’ярні, потім поки йдемо з Мариною в університет, а також все не відпускає мене на засіданні журналу. Подрузі навіть доводиться штурхнути мене ліктем, коли Юля щось запитує, а я не одразу реагую.

Нас відпускають швидше ніж зазвичай, хвалять та бажають гарних вихідних. Таке також нечасте явище, тож в котре радію гарному дню. Чудова погода, смачний сніданок, зустріч з подругами, на засіданні похвалили, і тепер я ще встигаю перетнутися з Іллею перед роботою.

Марина летить на крилах кохання до свого нареченого, лишаючи мене одну, а я ж швидко набираю повідомлення своєму хлопцеві, щоб підловити його після тренування. Мені лишається натиснути кнопку відправлення та дочекатися відповіді, але мене окликають.

На лавочці біля корпусу сидить привид з минулого. Руки, що тримають телефон ціпеніють та ледь втримують річ. Повідомлення так і не відправлено, але тепер це навіть на краще.