Розділ 16

Ця дівчина, що знову не відповідає на моє повідомлення, просто ненормальна. Сам не знаю, що відбувається в моїй голові. Раніше такого зі мною не траплялося: я не примушував нікого зі мною ходити на побачення, дівчати самі лізли до мене з поцілунками та вже точно ні до кого раніше я не відчував того, що пробуджує в мені Лизавета.

Вона дивна, весела, зовсім не для мене, але я нічого не можу вдіяти та все рівно тягнуся до неї з останніх сил.

Вдома суцільний хаос, в думках теж. Тренування проходить паршиво настільки, наскільки це взагалі можливо. Ходять чутки, що до команди хоче повернутися минулий капітан, а це ще більше розбурхує хлопців. Не хочеться про це думати, але таке враження. Що скоро на кораблі почнеться бунт, і мене просто знесуть з посади.

Батько доводить мене до сказу своїми безглуздими балачками про моє майбутнє, що він розписав на кілька століть вперед, і байдуже, що люди стільки не живуть. Єдиною умовою, що прийняв мій близький родич, був повний мій послух. У разі помилки в мене відберуть те єдине, що залишилося – футбол.

Після травми в минулому році в мене вже не було ні єдиного шансу на професійний спорт. Навіть гра в звичайній університетській команді не йде мені на користь, але я просто не можу відмовитися від цього.

Єдине, що тримає мене зараз на плаву та не дає мені вкінець з’їхати з глузду – це рідкі побачення з Кучерявою. Мені не важливо, що вони проходять не так як того б мені хотілося, байдуже навіть, що вона жене мене геть більшу частину часу, що б мало мене бісити, але дивним чином заспокоює.

Починалося все не дуже гарно та романтично, і вже точно в думках у мене не була картинка про довго та щасливо, та зараз мені з нею добре. Подобається її зачіпати та кепкувати, подобається її запах та посмішка, від її волосся я дурію.

Мені хочеться проводити з нею більше часу, дивитися в тиші фільми та пити каву на перерві. Це приносить мені не тільки задоволення, але й дивним чином заспокоює мою душу.

Якось я питав матір чому вона так довго терпить батька, бо він далеко не подарунок, і треба мати залізні нерви, щоб витримати з ним декілька хвилин на одинці. Вона відповіла, що не важливо, як він ставиться до інших, але головне як ставиться до неї.

Того дня мені повідомили про примусовий від’їзд з міста та що чхати вони хотіли на те, чого хочу я. Тож кричав я тоді знатно і не проминув вказати матері, що вона геть сліпа, і зовсім не помічає, яка паршива людина мій татусь.

Зараз я дещо змінив свою думку про батька та про всю мою сім’ю. Та й взагалі багато речей тепер відкриваються з другого боку. В голові аж паморочиться, як подумаю, що всю ту лажу мені треба розгребти.

З під’їзду нарешті показується знайома фігура, вона озирається по сторонам, та я мигаю фарами, щоб зрозуміла, де я зупинився. Вона швидко біжить до мого авто та вже менше, ніж через хвилину опиняється всередині салону.

– То куди їдемо?

Поки вона не почала кричати на мене та сперечатися, бо вона обожнює це робити, навіть якщо вона й сама кайфує від процесу, я кладу долоню їй на щоку та притискаюся своїми губами до її. Відчуваю легкий присмак малини в роті від її помади.

Я не збирався влаштовувати шоу з цього, але дівчина зовсім не пручається, і коли я відриваюся після короткого поцілунку, вона не намагається звинуватити мене в усіх смертних гріхах.

Вау, виявляється її покора заводить мене ще більше, ніж звичайні суперечки. На хвилі ейфорії від цього відкриття я притуляюся до її губ ще раз. Вже не просто з’єдную наші уста один з одним, а насолоджуюсь процесом.

Легенько прикусую нижню губу, у відповідь чую ледь помітне зітхання. Я наче п’яний. Наші поцілунки зовсім не підпадають під рейтинг вісімнадцять плюс, а я дурію від них більше, ніж від усього, що було в моєму житті до цього.

Кучерява спочатку просто не пручається та не намагається відірвати мені яйця, а потім божеволіє від моїх доторків та своєї маленькою, ніжною рукою забирається в моє волосся на потилиці та легко кігтиками впивається у шкіру та змушує мене притиснутися до неї ще ближче.

Мій язик хазяйнує в її роті, наче так все життя і робив, а ліва рука геть знахабніла та повзе ще вище від коліна. В мене аж у голові паморочиться від картинок того, що зазвичай слідує за такими божевільно приємними поцілунками.

Я радий, що не слухаю радіо в машині, бо в тиші, що охоплює простір навколо нас, я можу розчути ледь помітні зітхання та стони. Під кінець я навіть не певний мої чи її.

Врешті, совість та не зрозуміло звідки взяте злорадство змушують мене відсторонитися від кращої дівчини на світі. В напівтемряві я бачу, як блищать очі Лізи та хаос, що я влаштував на її голові. Прекрасна картина.

– Взагалі я думав, що ми вип’ємо кави, – говорю я пошепки, боюсь зруйнувати момент.

– Ну, я теж так думала.

Кучерява переводить подих та відводить погляд у вікно. Метушиться, намагається пригладити волосся, а потім психує та тягнеться до резинки, щоб зав’язати. Та я її зупиняю:

– Залиш, мене твої кучері з розуму зводять.

Забираю в неї резинку та чіпляю до себе на зап’ястя. Проводжу по її волоссю рукою, насолоджуюсь їх м’якістю. Вони шовковисті та ніжно спадають по плечам, заводжу прядку за вухо, бо вона заважає мені вдивлятися в обличчя дівчини. А чомусь не можу собі навіть уявити, як можна відвести погляд від неї.

– То кава? – дівчина відводить від мене свій чарівний погляд та переводить тему.

Момент зіпсовано.

Тягнуся на заднє сидіння та дістаю з нього переноску, на якій стоять два стаканчики з кращої кав’ярні міста. Бачу здивований погляд Лізи, коли передаю підставку їй. Виймаю свій напій та так само обережно дістаю її, навіть попросив баристу підігріти краще, щоб не захолов, та написати щось приємне на стаканчику для дівчини. До чого я докотився?

Дівчина гріє руки від свого стаканчику та робить ковток. Ще один здивований погляд:

– Матча? Ти запам’ятав.