Пролог

Потрібно тікати. І якнайшвидше. Сховатись, поки мене ніхто не помітив. Ще не вистачало зганьбитися перед своїм майбутнім хлопцем прямо в день знайомства.

Це ж потрібно було Кості підібрати момент так, щоб він був найневдалішим із усіх можливих. Чому саме зараз? Ну чому Костя гукає мене саме в той момент, коли я зовсім не готова зустрітися віч-на-віч зі своєю долею.

На те, що Антон Ярошин – моя доля, вказувало все. Починаючи від сумісності наших знаків Зодіаку, закінчуючи тим, що моє щасливе число 7, і саме цього дня народився Антоша. Начебто самі зірки хотіли, щоб ми були разом.

Як тільки я побачила його на змаганнях зі стрільби вчора, одразу ж зрозуміла – моє. Ось знаєте те почуття, коли дивишся на людину і розумієш, що найкращого тобі не знайти? Саме це я зрозуміла, коли стріла Антона проткнула мішень прямо по центру, а ще одна стріла – Амура – увійшла прямо в моє дівоче серце.

З того часу я вирішила, що доб'юся його, чого б мені це не коштувало. Адже ми просто ідеальна пара з ним. Я впевнена на всі дев'яносто п'ять відсотків. Так само, як і кілька пройдених тестів на сумісність.

Але хто б міг подумати, що я зустріну свою долю в ненависному мені університеті, та ще й так рано.

Страшенно заспана, з ковтуном замість волосся, зовсім без макіяжу і в не випрасуваній сорочці. Ну, за що, Господи? Я була такою зразковою дівчинкою останні пару годин, принаймні, точно. Невже я не заслужила справити гарне враження при першій, зовсім не підставній зустрічі з Антоном. Але хто ж знав, що Костя, ідіотський ідіот, побачивши мене в спорткомплексі, що біжить коридором і страшенно запізнюється на пару з фізпідготовки, захоче злегка скоригувати наш план.

Тільки дивом мені вдалося завернути в останній момент в одну з роздягалень і швидко зачинити двері, ховаючись від переслідування.

– Вау, що за скуйовджена пташка до нас залетіла? – пролунало питання прямо на вухо.

За спиною почувся дружний регіт, що нагадував рев стада бізонів на водопої, а я готова була провалитися крізь землю. Головне бажання всіх дівчат з першого по шостий курс номер один – потрапити до чоловічої роздягальні футбольної команди.

Але скажу вам чесно, ніколи б не побажала впасти у приміщення з купою голих хлопців після важкого тренування. Смердить тут так, ніби кілька єнотів померли, а десяток скунсів влаштували їм поминки.

І що мені вибрати? Померти від смороду або від приниження перед Антоном?  Я обираю третій варіант.

Привіт всім, хто почав читати мою першу спробу відтворити щось прекрасне на папері. Дуже сподіваюся, що вам сподобається. Книга буде в процесі написання близько місяця, тож пропоную разом поринути в студентське безтурботне життя наповнене гумором та коханням. Книгу майже завершено, тож викладати частини планую кожного дня. Буду дуже вдячна за коментарі та відгуки. Для будь-якого автора це дуже важливо. Для мене особисто - це стимул рости та розвиватися. Тож не соромтеся висловлюватися. 

Приємного читання.

P.S. Вибачте за помилки, в процесі викладки буду виправляти)