Розділ 30. Бачити її...

Розділ 30. Бачити її...

– Обіцяю любити, оберігати, поважати, довіряти і безмежно кохати, – мовив Оверлорд, не розриваючи зорового контакту з Маніеллою.

– Обіцяю бути вірною, турботливою, розуміючою, поважати, кохати, – повторила обіцянку за священиком наречена.

– На знак вічного кохання обміняйтеся обручками, – мовив священик.

Оверлорд одягнув на пальчик Маніелли обручку та поцілував її зап’ястя. Цей жест був таким ніжним та інтимним, що усі присутні затамували подих.

Маніелла також одягнула обручну на палець коханого та підняла на нього свої очі.

– Оголошую вас чоловіком та дружиною! Живіть у щасті, мирі та добробуті. Чоловік може поцілувати свою законну дружину, – мовив священик.

Оверлорд припав до губ Маніелли та не хотів випускати її зі своїх обіймів, поки тато його вже законної дружини не почав тихо кашляти, нагадуючи, що вони тут не одні.

Чоловік та дружина

Маніелла опустила очі та залилася рум’янцем. Оверлорд ґречно усіх знову запросив на святкування їх весілля.

На церемонії були присутні король Букнетівського королівства та королева. Оверлорд подякував королю, що він відправив Маніеллу до нього, щоб скарбнича стягнула податки. На знак вдячності мільярдер запросив королівське подружжя на риболовлю. Помічники дракона подбали, щоб на березі озера було збудовано затишний будиночок, а у озері можна було спіймати форель. Король був шалено задоволений, що поїздка до озера та риболовля зможуть перемикнути його кохану королеву на риболовлю та вона припинить витрачати гроші на голубів.

Оверлорд знав про дивне захоплення Дмитріуса та подарував до його колекції ексклюзивну лопату із міцної сталі, з держаком із червоного дерева, декорованого коштовним камінням. Дмитріус радів, мов дитина і подарунку, і запрошенню на рибалку, і нагоді побути з королевою наодинці.

Після церемонії вінчання цілий караван із карет рушив до маєтку дракона-мільярдера. Слуги постаралися та до приїзду гостей на славу! Столи ломилися від наїдків, скрізь були квіти, грали музиканти, гостей розважали жонглери та малі дракончики, які демонстрували фаєр-шоу.

Оверлорд покликав на весілля і усім відому затійницю – Тетяну Грищак. Жінка повсякчас влаштовувала різноманітні марафони для гостей, щоб кожен міг проявити свій талант та випробувати свої сили.

Марафонщиця – Тетяна Грищак

Мільярдер на честь свого весілля наказав усім присутнім зробити подарунки. Чоловікам і драконам зі своєї скарбниці подарував золоті клинки, а прекрасним дамам та драконицям подарував надзвичайні вишукані брошки у вигляді метеликів чи дивовижних птахів.

У цей день кожен слуга отримав по золотій монеті. Оверлорд не скупився. Не боявся збідніти, адже переконався у правдивості слів Єжена, що сім’я – найдорожче, що може бути.

Оверлорд та Маніелла не дочекалися закінчення застілля та втекли від усіх. Гості помітили відсутність молодят, але не наполягали на їх поверненні. Усіх захопила романтика. Гості веселилися майже до півночі. Дехто подався додому, а дехто лишився на ніч у маєтку Оверлорда, який заздалегідь наказав приготувати спальні для гостей.

Коли Маніелла увійшла до кімнати свого чоловіка, то її погляд натрапив на їх спільний портрет. Вона відмітила, що вони гармонійна пара.

– Коли ж тільки встиг? – запитала Маніелла.

– Я хотів завжди бачити тебе. Насолоджуватися твоєю присутністю, красою та чарівністю.

Пара цілувалася та насолоджувалася один одним. Це була найніжніша ніч у їхньому житті.

Першим прокинувся Оверлорд та, відкривши очі, щипнув себе, щоб переконатися, що це не сон і він поряд з коханою жінкою у своєму ліжку. Маніелла розмірено дихала на плечі у мільярдера. Її темне волосся розтріпалося водоспадом по білосніжним подушкам.

До кімнати постукали. Увійшов слуга, який приніс одяг для Маніелли, про це пара вчора не подумала, але вогняна дракониця подбала про все. Оверлорд ледь припіднявся на ліжку та повище вкрив ковдрою свою дружину. Йому зовсім не хотілося, щоб ще хтось крім нього бачив цю неземну досконалість.

Через деякий час сонячні промені почали лоскотати обличчя Маніелли. Жінка відкрила очі і усміхнулася. Вона поряд з коханим.

Пара ледь змогла відірватися один від одного, коли до кімнати знову постукали, а за дверима почувся голос хрещеної.

– Соньки, досить ніжитись у ліжку. У вас попереду ціле життя. Одягайтесь та спускайтесь до сніданку, хоча за часом вже невдовзі обід, – мовила вогняна дракониця крізь двері.