Розділ 29. Церемонія

Розділ 29. Церемонія

Після обіду усе завертілося надто швидко. Домовились, що церемонія подвійного вінчання відбудеться о шістнадцятій годині. До того часу необхідно було якось розважити гостей, які прибули ще з самого ранку з усіх куточків королівства. Молодші сестри вирішили продемонструвати свої таланти. Гривня співала соловейком, а Євра грала. Доляра знала, з самого юного віку, що шлях до серця чоловіка лежить через шлунок. Дівчина просто пішла на кухню, попросила смачних наїдків та усамітнилася з вічно голодним сталевим драконом у одній із альтанок, насолоджуючись зі своїм супутником їжею та спілкуванням.

Оверлорд наказав принести зі скарбниці сукню нареченої для Маніелли та зібрати для своєї майбутньої дружини букет з троянд та півоній, які вподобала скарбнича.

Лариса разом з Маніеллою зайнялись приготуванням. Весільне вбрання сиділо на нареченій ідеально. Не дарма ходили про нього легенди. На-диво, сукня виявилася зручною та легкою, хоча була розшита перлинами. Сукня мала довгий шлейф. Було вирішено, що його буде нести за Маніеллою маленька принцеса Мілана, яка разом з Єженом завітала до Оверлорда та також бажала якнайшвидше стати нареченою, щоб одягнути таку гарну ж сукню. Малечу вмовили трохи почекати з одруженням взамін та те, що вона буде нести за нареченою шлейф.

Оверлорд також ошатно вбрався. Йому кортіло якнайшвидше обійняти наречену, але вогняна дракониця дещо змінила його плани.

– Хіба не знаєш, що наречений не може бачити свою половинку у весільній сукні до церемонії? – запитала Лариса. – Маніелла поїде у кареті зі мною та батьками.

Оверлорду нічого не лишилося, як підкоритися та чекати. Йому здавалося, що час тягнувся вічно. Поки слуги готували бенкет та метушилися, весільна церемонія рушила до собору. Мільярдер ні на хвилинку не випускав із виду карету, де їхала Маніелла. Єжен з Міланкою їхали разом з ним.

– Брате, я щиро радий, що ти, нарешті, знайшов своє щастя, – мовив Єжен. – Це початок твоєї історії і тільки від вас двох залежить, наскільки довгою, цікавою, ніжною та захопливою вона буде.

Лариса намагалася хазяйнувати та тримати під контролем усе. Вогняна дракониця наказала поставити та сервірувати столи, поки вони будуть на церемонії вінчання та підготувати кімнату Оверлорда. Це вже не буде його холостяцький барліг. Поряд з ним буде вимоглива та граційна Маніелла. З часом, звичайно, скарбнича може переробити усе на свій лад, але перша спільна ніч у кімнаті мільярдера мала бути казковою. Принаймні, Лариса намагалася влаштувати усе можливе. Ух, як їй хотілося, щоб у її хрещеника знову почав йти годинник кохання.

Коли Маніелла вийшла з карети, яка зупинилася біля собору, то присутні не могли не відмітити красу жінки, яка затьмарила не тільки свою молодшу сестру-наречену, але й усіх жінок, які були довкола. Чи сукня, чи щасливі очі, які сяяли, наче зорі, робили зі скарбничої казкову фею, богиню, яка завітала до Букнетівського королівства. Весільне вбрання сиділо ідеально, а букет нареченої був ніжним та бездоганним, як сама Маніелла.

Оверлорд не тямив себе від щастя. Невже ця прекрасна жінка вже сьогодні стане його дружиною? Невже, належатиме тільки йому? І як не збожеволіти від щастя?

Мільярдер разом з Єженом рушили до собору, а тендітна Мілана та подружки нареченої приступили до своїх обов’язків.

За наказом дракона, соборі усе було прикрашено ніжними трояндами та півоніями.

Серед ніжного ряду квітів, які вели до вівтаря, де вже готувався до церемонії священик, Маніелла мала вигляд ніжної квітки. Оверлорд не бачив нікого навколо. Його світ обертався тільки навколо неї. Наче у тумані, він бачив, як спадковий скарбничий веде доньку до вівтаря, як священик запитує їх про згоду на укладання шлюбу та дотримання обіцянок. У цей момент Оверлорд зрозумів, що він пропав, що більше не існує його окремо, тепер є вони...

Маніелла-наречена