Розділ 25. Щоб разом жити й один одного кохати...

Розділ 25. Щоб разом жити й один одного кохати...

– То який вихід з цієї ситуації? – запитав дракон-філософ. – Я кохаю Валюту та бажаю взяти її за дружину.

– Пропоную зробити подвійне весілля. Уже все готово для весільної церемонії. Я зроблю пропозицію Маніеллі, ми обвінчаємося разом з вами і не буде порушено жодного Закону, – запропонував Оверлорд.

– Я бачу, що тут вже все вирішили за мене? – неочікувано прозвучав голос скарбничої та усі присутні повернули голови у бік Маніелли.

Скарбнича після того, як втекла від Оверлорда, поїхала до вогняної дракониці. Лариса усіляко втішала скарбничу, грозилася, що дасть прочуханки своєму похреснику. Жінки завершили вечір вишневою наливкою, але пізній ранок виявився дуже неочікуваним. На Ларису чекав лист від годувальниці Оверлорда, яка описала, що відбувалося у палаці мільярдера. Дракониця не могла зрозуміти, звідки її хрещеник взяв інформацію, що Маніелла одружується. Лариса дістала телефонний апарат та вирішила перевірити інформацію у надійного джерела.

– Трубадур! Тетяна Овчіннікова завжди у курсі усіх подій, – мовила жінка, намагаючись зв’язатись з необхідним абонентом.

Вогняна дракониця дізналась із достовірного джерела, що донька спадкового скарбничого – Валюта виходить заміж за Аріведерчі.

– Ото ж халепа! А Оверлорд впевнений, що одружується дракон-філософ на Маніеллі, – гарячково розмірковувала вголос вогняна дракониця. Вона знала запальну вдачу похресника і була впевнена, що він завадить весіллю. Лариса розбудила Маніеллу, у двох словах розповіла про події, які відбувалися з Оверлордом, та наказала слугам готувати екіпаж у термінову дорогу. Вона могла обернутися та полетіти сама, але вже добре вивчила й Маніеллу. В неї також ще той характер. Краще вже хоч когось одного доставити до місця призначення.

Вогняна дракониця Лариса

Коли карета з Маніеллою та Ларисою мчала дорогою у напрямку міста, вогняна дракониця помітила в небі Оверлорда з нареченою у лапах.

– Повертай до маєтку Оверлорда! – крикнула дракониця кучеру. – Жени!

Лариса бачила, що за похресником полетіла купа драконів. Її серце розривалося, але вона вирішила бути поруч із Маніеллою, бо їй також потрібна була підтримка.

– Як він не розгледів, що то була не Маніелла? Чому серце на підказало? – ставила собі питання Лариса.

Екіпаж домчав їх дуже вчасно та вони чули останні слова Аріведерчі та Оверлорда.

Коли Маніелла та Оверлорд поглянули один одному у очі, здавалось, що світ навколо них зупинився, усе та усі втратили значення. Мільярдер та скарбнича рушили один одному назустріч. Люди і дракони навколо замилувалися цією парою та магією, що панувала між ними. Здавалось, що небо стало блакитнішим, що квіти запахли ароматніше, що птахи почали співати гучніше.

Оверлорд підійшов до Маніелли та схилився перед нею.

– Моя прекрасна, незабутня, мила

В твоїх очах є дивна дужа сила,

Бо сяють очі, наче зорі в небі,

Чумацьким Шляхом хочу стати я для тебе.

Твій голос ніжний, наче спів пташиний,

Лиш скажеш слово – виростають крила.

Твої слова я хочу вічно чути,

Бо не можливо голос твій забути.

Твоє волосся довге й шовковисте

Ти прикрашаєш квітами барвисто.

Хочу торкатися твого волосся зрідка,

Бо ти найкрасивіша в світі квітка.

Твої уста солодшії від меду,

Я божеволію, коли цілую тебе.

Моє повітря, ти моє життя, кохана

Найкраща жінка! Ти в усьому бездоганна!

Прошу руки твоєї, Маніелло, мила,

Кохання в серці моїм ти відкрила.

Я хочу за дружину тебе взяти,

Щоб разом жити й один одного кохати...

Оверлорд дістав каблучку та доторкнувся до пальчиків Маніелли, які тремтіли.

– Чи станеш ти моєю дружиною, кохана Маніелло? – мовив Оверлорд, а усі довкола затамували подих.

Оверлорд та Маніелла