Розділ 22. Весільна церемонія

Розділ 22. Весільна церемонія

Оверлорд дещо охолов після слів годувальниці та пообіцяв їй, що завтра обов’язково поговорить із Маніеллою, чого б це йому не коштувало.

Усю ніч мільярдер не міг стулити очей. Він дивився на портрет, який намалювала Ангеліна Александренко та задавався єдиним питанням: Чому?

На ранок сон, все ж зморив Оверлорда і він, як йому здалося, задрімав на кілька хвилин. Яким же було здивування мільярдера, коли він прокинувся від стуку в двері. Оверлорд був готовий роздерти того, хто наважився розбудити його, але емоції дракона моментально змінилися, коли він побачив, що сонце вже ясно світить і він проспав!

Мільярдер гарячково бігав по кімнаті та збирався, але потім плюнув на все, обернувся та полетів на своїх крилах, бо церемонія вінчання мала розпочатися о дванадцятій, а це зовсім скоро. Він мав твердий намір поговорити з Маніеллою та розповісти про свої почуття.

Оверлорд активно махав крилами та через досить короткий час вже підлітав до маєтку спадкового скарбничого. Скрізь бігали слуги, усе було прикрашено живими квітами та відчувалась атмосфера свята.

– Де наречена? – гримнув Оверлорд на слугу, якого перепинив біля маєтку.

– Так усі ж гості відправилися до собору на церемонію вінчання. Якщо подарунок хочете подарувати нареченій, то залишайте, я віднесу у її кімнату, – відповів чоловік.

– Та я зараз такий подарунок влаштую... – проревів Оверлорд, розуміючи, що щастя вислизає з його лап. Дракон полетів до собору. З висоти драконячого польоту він добре розгледів святкову процесію. Люди і дракони ошатно вбрані їхали у своїх екіпажах до храму. Підлітаючи ближче, Оверлорд розгледів Аріведерчі.

– От клятий ящур! Ще й як вирядився гад! – гарчав Оверлорд, побачивши імпозантного Романа.

Ніде правди діти, але Аріведерчі був красенем. Новий костюм сидів на ньому, наче влитий, усмішка не сходила з його губ.

Дракон-філософ Роман Аріведерчі

– Ще й усміхається! Будуть йому смішки! Не дам вкрасти з-під носа кохану! Вона мене кохає! Вона МОЯ! – гримів Оверлорд, щосили махаючи крилами, щоб швидше підлетіти.

Серед гостей було багато знайомих Оверлорда, а свідком Аріведерчі був ніхто інший, як кіберпанківський брат-фабержатко – Павло Тульський. Він мав купу імплантів був надзвичайно прокачаний та мав такий вигляд, що одні не могли відірвати погляд, а інші жахалися та обходили десятою дорогою. Але жодного Тульський не лишив байдужим. У напівмеханізованому тілі дракона билося гаряче та добре серце. Зовнішність буває оманливою.

Кіберпанківський дракон Павло Тульський

Та серед усіх гостей Оверлорд помітив білу тендітну фігурку, яка наближалася до Аріведерчі. Наречена була прекрасна. Біла гаптована вручну сукня, розшита білими перлинами, білосніжний серпанок покривав голову нареченої так, що не було видно обличчя. У руках дівчини був весільний букет.

Оверлорд відмітив для себе, що його прекрасна Маніелла дещо схудла.

Наречена

– От, пройдисвіт Аріведерчі, випив з моєї Маніелли усі соки. Не віддам! МОЯ! – загарчав Оверлорд та, не приземляючись, підхопив наречену та здійнявся з нею у небо.