Розділ 8. Закрив очі на мить

Розділ 8. Закрив очі на мить

Після вечері Оверлорд та Маніелла узгодили план дій на завтра. З самого ранку, поки не так жарко, об’їдуть усі драконячі угіддя та території. Далі Оверлорд запропонував попрацювати над книгою прибутків та видатків за останні 80 років, а ввечері мала б відбутись екскурсія годинниковою залою. Лан було намічено, лишилося тільки втілити.

Дракон провів скарбничу до дверей кімнати, яку їй було виділено. Він не бажав розлучатися з цією скалкою навіть на час ночі. Маніелла відчинила двері, щоб зайти, але Оверлорд не поспішав відходити, так і стояв у неї на шляху, як гриб. Такий чималий гриб. Схожі велетенські адаптовані та бездушні гриби Маніелла бачила у енциклопедії Ален Стеллс.

– Доброї ночі. Я дещо стомилася, до того ж, нам завтра рано підніматись. Не проспи, бо з твоїм годинником щось не так, – мовила жінка натякаючи на річ, яка лежала у кишені Оверлорда та муляла, що аж страх. Це ж треба! Родинний годинник, який сповіщає про істинну – зупинився!

– Доброї ночі! Солодких снів, – мовив Оверлорд, а Маніелла пройшла повз нього та зачинила двері.

Зайшовши до кімнати, скарбнича обперлася об двері та спробувала проаналізувати, що це за день сьогодні був? Купа подій, вражень, емоцій, думок...

А цей Оверлорд – нахаба! Це кого – її відьмою та аферисткою обізвав! Ото ж Крокодил Ящурович. Та як він посмів після того їй в очі давитись своїми такими зеленими, глибокими, магнетичними та до біса привабливими очима?..

– Стоп! Не думати! Не думати про дракона. Робота найголовніше, спробувала зібрати себе Маніелла. – Дмитріус дав три дні, щоб Оверлорд сплатив податки. Сподіваюсь, що дракон дотримається слова та чесно розповість про свої статки. Хоча, він же не Ханна Трунова, щоб казати правду, тільки правду і нічого крім правди...

Маніелла озирнулась довкола перед нею була велика затишна кімната. Стояло велике ліжко з балдахіном, велике дзеркало зі столиком та пуфом. Біля стіни була велика шафа, а біля неї ще одні двері, які вели до вбиральні. Скарбнича вирішила поглянути на гардероб, який був у її розпорядженні. Жінка відкрила двері шафи та почала роздивлятися одяг.

– А вогняна дракониця має запальну уяву та полум’яний смак. Ох, вже цей одяг! Хай тій дракониці Ларисі гикнеться, – добрим словом згадувала хрещену дракона Маніелла. – Скрізь мереживо, декольте, прозора тканина. Як показатися у цьому Оверлорду на очі?

З усіх речей Маніелла обрала найбільш цнотливий халатик та вирішила переодягнутися. Вона відмовилась від допомоги та просила нікого не надсилати до її кімнати. Вона ж не безрука. Сама впорається.

У цей час Оверлорд міряв свою кімнату великими кроками. Наче той звір, ходив з кутка у куток. Маніелла бісила, дражнила, злила, але у той же час вабила, причаровувала, спокушала. Дракон дивувався, яким чином їй вдалося за день забратися до нього не тільки в голову, але й під шкіру? Як за такий короткий термін вона спромоглася поневолити усі думки та підкорити серце? Відьма! Відьма-аферистка!

– От би на неї хоч одним оком поглянути? – думав Оверлорд. – А, може, вона насправді відьма та наодинці прийме свою справжню подобу? Ні, мені обов’язково необхідно за нею простежити. От не дарма ж наказав змінити сьогодні гардини та повісити такі, через які усе видно.

Оверлорд обернувся та полетів до балкону, куди виходили вікна Маніелли. Він задіяв усю свою обережність та драконячий зір, щоб нічого не тріснуло та ні на що не наступити.

Дракон завмер, наче той грифон на соборі Паризької богоматері. Ну, вийшов завеликий грифон, але то задум архітектора. Оверлорд в не дихав, коли побачив спокусливу Маніеллу у шовковому халаті. Поли халату розійшлися у різні сторони та з’явилась ніжка скарбничої трохи вище коліна. Дракон голосно ковтнув. Він спробував пригадати усі «Інтерактивні казки» Олесі Мрійниці, які колись на ніч йому читала хрещена Лариса, щоб хоч якось зняти напруження. Але не вийшло, від долі не втечеш. Він на мить закрив очі, а коли відкрив, то побачив...

Спокуслива Маніелла у халатику від вогняної дракониці