Розділ 7. Годинник кохання

Розділ 7. Годинник кохання

Як тільки вогняна дракониця відлетіла, повітря навколо Оверлорда та Маніелли знову почало накалятись. Між ними іскрило, а в очах можна було побачити блискавки.

– Маніелло, запрошую на вечерю та пропоную на цей час укласти перемир’я та години забути про гроші і податки. Обіцяю, що після трапези ми розглянемо та обговоримо план дій на завтра, – мовив дракон. Йому хотілося пізнати цю жінку ближче, вона вабила його все більше й більше.

– Добре, – мовила Маніелла. – Як би ви не обзивали мене словами про «відьму» та «аферистку», але я хочу зробити комплімент вашому смаку. Інтер’єр замку та ландшафтний дизайн парку, що видно з вікна – неперевершені.

– Дякую, мені приємно, що оцінили. Маніелло, все ж пропоную остаточно перейти на «ти», – запропонував дракон, прямуючи з гостею до столової, де вже сервірували стіл на двох.

– Добре, Оверлорде. А яке в тебе хобі? – вирішила змінити тему скарбнича.

– Якось так склалося, що я колекціоную годинники. За свої сто сімнадцять років встиг зібрати вже чималу колекцію. Для неї виділено дві кімнати. Завтра обов’язково проведу тобі екскурсію.

– Із задоволенням погляну. То можна сказати, що ти – дракон, який завжди знає точний час? – тільки зараз Маніелла звернула увагу на золотий ланцюжок від годинника, який тягнувся до кишені на грудях.

– Так, – відповів дракон, прослідкувавши за поглядом Маніелли. – Наприклад, ось цей годинник належав ще моєму прадідусю, – мовив дракон, дістав з кишені золотий годинник, відкрив його та простягнув Маніеллі. Він нахилився трохи ближче до неї, відчув квітковий аромат. Їх руки неочікувано стикнулися та кожен з них відчув електричний розряд. – Хоч годинник дуже давній, але досі йде.

Маніелла пригадала вік Оверлорда. Це ж скільки сотень років цьому годиннику? Раритет. От раніше майстри були!

Годинник був виготовлений із чистого золота та мав форму серця. Візерунком із білого золота по серцю розходились квіти. Це, дійсно, була вишукана та дорога річ.

– Це годинник кохання. У нашій родині є легенда, що коли дракон зустрічає його істинну, то годинник зупиняється, але знову починає хід, коли у дракона з’являється первісток, – Оверлорд відкрив годинник та простягнув його Маніеллі.

– Невже вже десята година? Але ж на дворі ще не так темно, – здивувалась Маніелла, побачивши час, який вказували стрілки.

– Десята? – перепитав дракон та сам поглянув на годинник та побачив, що стрілки годинника нерухомі. Він просто впинився.

– Чим нас сьогодні будуть частувати кухарі? Аромат – божественний, – вирішила змінити тему Маніелла, побачивши реакцію Оверлорда.

Вечеря пройшла за розмовами. Маніелла також розповіла про своє хобі. Як виявилось, вона обожнювала квіти. З самого дитинства вона їх засушувала, поклавши у книгу (за що її постійно сварили батьки), а потім робила із сушених квітів картини. Найбільше їй подобалося робити принцес. У неї були десятки різних дівчат у сукнях із квітів з коронами із листочків.

Оверлорд слухав та не бажав, щоб ця вечеря закінчувалася.

Маніелла та Оверлорд