Розділ 5. Не треба морочистити мені голову!

Розділ 5. Не треба морочистити мені голову!

Хрещена Оверлорда та Маніелла розташувалися на зручному оксамитовому диванчику на затишній терасі, уквітчаній трояндами. Лариса розгорнула першу сторінку альбому, а Оверлорд тяжко вздихнув та приречено прикрив очі.

– Поглянь, це Оверлордчик ще у яйці Фаберже. Він вже з того часу був особливим, – гордо мовила дракониця. – А тут він вперше розправив крила.

– Дійсно, дуже милий та симпатичний, – не могла не погодитись скарбнича.

Оверлорд не втручався у розмову, але уважно слухав, що говорили жінки і жадав випаруватись, полетіти на безлюдний острів, або просто зникнути.

– А це Оверлордчик йде у перший клас. Моя зелена радість. Він був найкмітливішим та найрозумнішим драконом, – з гордістю мовила драконеса. – Приносив зі школи тільки найвищі оцінки. Завжди відрізнявся принциповістю, акуратністю та справедливістю. Його навіть у випускних класах прозвали «педантом», настільки скупрульозно він дотримувався усіх правил, законів та вказівок.

– У дитинстві він був більш відповідальним, – неочікувано для драконів зауважила Маніелла.

– Це ж чому? – ледь не впустила альбом вогняна дракониця. – Оверлорде, а про щось не знаю?

– Справа в тому, що ваш хрещеник самий, що не є ухилянт. Він жодного разу не сплачував податки у королівську скарбницю, – награно сумно відповіла Маніелла, спостерігаючи за реакцією драконів.

– Як це? Оверлорд завжди ставився до усього відповідально. Думаю, що десь зачаїлась якась помилка. Не може такого бути, – мовила дракониця.

– Я також спочатку так думала. Як же так, що успішний, заможній дракон-мільярдер не сплачує податки? Це ж ганьби у родині, – мовила скарбнича, добиваючи драконів. – Але ваш хрещеник, дійсно, злісний неплатник податків. Саме через це я і завітала до Оверлорда. Хоча, ви можете запитати про все у нього самі, – перевела стрілки на дракона-мільярдера Маніелла. Тепер хай хрещеній звітує, чому він ухилянт.

– Що я чую? Оверлорде, це правда? – звернулась до похресника Лариса.

– Хрещено, ну які податки? Дракони їх зроду не платили.

– От бачите, – додала свої п’ять копійок Маніелла.

Вогняна дракониця закрила альбом та активно мізкувала, як можна врятувати ситуацію.

– Тут якесь непорозуміння. Податки на те й податки, щоб їх сплачувати. Напевно, потрібно переглянути якісь записи у книзі прибутків та видатків.

– Ніякого непорозуміння немає. Я ніколи за сто сімнадцять років не сплачував жодного тугрика у державну скарбницю. Де такий закон є, що дракони мають платити? Це точно якась афера? – ляпнув Оверлорд, не подумавши.

– То це ти мене крім відьми зараз ще й аферисткою обізвав? – знапівоберту завелася Маніелла, забувши про манери. – Що ж гарні манери, нічого не скажеш. А ти знаєш, що зараз наговорюєш на державного службовця при виконанні обов’язків? За непокору й до в’язниці потрапити можна, – розійшлася скарбнича.

– Ха, налякала. Та що там ті стіни у королівській в’язниці? Кого? Мене, дракона, там утримувати збираєшся? Не платив податки і не буду! Ніхто з роду драконячих не платив податки, – аж дим пішов, так дракон розійшовся.

– Моя справа тебе попередити, – мовила Маніелла, піднімаючись з дивану. Хай не думає, що буде на неї волати зверху вниз. Жінка відкрито поглянула у його великі та зелені драконячі очі. От же ж крокодил! Чого у повзучих такі очі гарні?

Вогняна дракониця спостерігала за дійством і усміхалася, уявляючи маленьких нащадків цієї чудової пари.

– Я, звісно, не Оскар Бласт. Атракціон влаштовувати чи розпочинати віртуозну гру, щоб вирахувати алгоритм Купідона, не буду. Але жодної монети не дам у державну скарбницю, щоб королева знову все на тих своїх голубів не спустила. Краще б Новою поштою користувалась, як усі цивілізовані дракони. А їй все голубів подавай.

– Не треба морочистити мені голову! Теж мені лайфхакер знайшовся! Знаєш, я також не Устина Цаль, щоб розповідати брудні секрети дружини короля о 10 ранку в першу суботу літа. Я й без неї можу зробити тобі боляче.

– Кхм... нагадала про себе Лариса, яка не могла відірвати очей від парочки. – Хоч не дракониця Маніелла, але скільки вогню, скільки експресії. Кращої пари годі й шукати. Така точно наповнить життя Оверлорда та розфарбує у яскраві фарби, бо він сидить у своєму замку, як будяк. Скоро вже й запліснявіє та мохом покриється від нудятини в замку, а тут такий скарб сам завітав, – думала хрещена.

– Ой, вибачте, будь ласка, – схопилася Маніелла та згадала, що вони не самі на терасі. – Ви так гарно і ніжно розповідали про свого похресника, що він мудрий, вихований, педантичний... Але бачите, як виріс та зіпсувався.

– Це я зіпсувався? Сказав, що платити не буду – то не буду! – стримуючи перетворення, гаркнув дракон.

Дракон-мільярдер Овелрорд з Букнетівського королівства