У що б ви не вірили

Релігія – дуже складна тема. Особливо, коли це не просто відео на ютуб або стаття в інтернеті, а твій особистий досвід. Довгий час я, як і більшість українців, віросповідав християнство, адже буквально уся моя родина з дитинства наповнювала мене християнськими цінностями. Купувала дитячу Біблію, щотижня водила до церкви, змушувала вчити «Отче наш» і святкувала автентично християнські свята. Це не те, що ти надбаєш самостійно або від когось, а начебто звичайна частина життя, як дихання, сон, день та ніч тощо. Іронічно, що будучи християнином, я ніколи повноцінно не читав Біблії та дізнався про неї більше, ніж за усе життя саме тоді, коли став атеїстом.

У іншому творі для цієї збірки – «Залізна воля грандіозної випадковості» – я вже писав, що, як і в більшості, моє дитинство та шкільні роки важко було назвати ідеальними, хоча я все ще закоханий у життя. Там я розповідав, що ескапізм через занурення у світ фантазій допомагав мені у складні часи, але я не згадував про силу віри. Довгий час я був прилежним християнином: молився кожного вечора, цілував хрести, читав «Отче наш», не порушував заповідей, ходив у церкву. У тяжкі часи я благав господа про допомогу, але здавалося, нічого не змінювалось. У пошуках відповідей на причини божественного мовчання я став з головою занурюватись у свою віру, але знайдені відповіді мене не задовольняли або викликали лише більше питань. Пошуки відповідей перетворилися на справжнє історично-релігійно-психологічне інтернет розслідування. Я слухав кардинально різні точки зору, щоб зрозуміти, хто з них «має рацію». Усі по-своєму, як виявилось пізніше. Розчарувавшись в християнстві, я прийняв позицію токсичного атеїста, який вважав, що усі окрім нього – дурні, які нічного не розуміють, і моя «свята місія» розказати їм правду! Нічим, окрім беззмістовних сварок чи безплідних дебатів це не завершувалося. Тож з часом я став стриманішим у свої поглядах.

Дотепно, але відмовившись від релігії, я не перестав шукати віри. Я знайшов науку: фізику, психологію, астрономію, історію тощо. Просто змінив одну віру на іншу, однак «це ж зовсім інше» — гадав я тоді. А коли зрозумів кумедність свого положення, усвідомив, що я живий приклад того, що людина без віри неможлива. Віра – це не просто пантеон богів, правила та космологія. Віра в широкому сенсі – це опора людини по життю. Моєю стала наука.

З часом виявилося, що і наука зовсім не бездоганна. В неї є купа внутрішніх і зовнішніх проблем; неточностей; речей, які вона тимчасово або ніколи не зможе пояснити; суб’єктивність дослідників; науковий популізм; міфи та корупція. Як все це може слугувати надійною опорою по життю? Я досі вважаю, що наука – це шлях до розвитку людства, але в той же час визнаю, що це лише інструмент. Він може бути корисний або шкідливий в залежності від того, хто та як використовує його. Тому наступним етапом мого духовного розвитку стала філософія, як сила, яка має направляти науку та виправляти її недосконалості. До того ж, вона дуже гарно синергувала з моїми знаннями в галузі психології. В пошуках «тієї самої», я зупинився на стоїцизмі, який став популярним в світі через глобальні проблеми сьогодення і підходив моїй домінуючій раціональності. Стоїцизм допоміг мені витримати жахи війни, зрозуміти світ не лише «голими фактами», і почати шлях евдемонічного життя. Саме тоді я почав медитувати, слідкувати за своїми вчинками, реакціями та словами, займатися волонтерством (більше про це в «Альтруїстичний егоїзм»). Це був чудовий шлях протягом майже двох років, але і цього виявилось недостатньо. Чим краще я розумів себе та світ, тим більше усвідомлював, що мої погляди вже важко вписати у рамки існуючих напрямків філософії чи релігії. Через це деякий час я навіть вважав себе пантеїстом чи агностиком. Й зараз я відкрив для себе буддизм (як філософію та науку). І знов кумедним тут є те, що довгий час саме азіатську та індо-європейську культуру, невід’ємною частиною якої він є, я вважав дивною, незрозумілою та всіляко уникав. Досить цікаво і те, що багато з того, до чого я прийшов самостійними роздумами, вже майже 2 тисячі років було в релігії, філософії та науці буддизму.

Я розумію, що не зможу передати величезний шлях зміни поглядів на себе, світ та інших, однак наприкінці хочу зазначити дещо, що вважаю важливим в темі релігії. Віра – це особиста справа кожної людини, і поки її переконання не шкодять їй або іншим, немає сенсу намагатися змінити це. Кожен шукає та знаходить для себе те, що потрібно саме йому. Людина не може бути дурною, поганою або неправильною через те, що вона не поділяє наших поглядів на життя. Навпаки, важливо, щоб ми залишали право різних поглядів одне одному і поважали їх, адже якщо усі стануть абсолютно однаковими – людство вимре. Переконання – це думки проте чим реальність є насправді, однак не сама реальність. Істина, якщо така існує, і якщо вона хвилює вас, як і мене раніше, завжди народжується по середині різних поглядів. У що б ви не вірили, просто поважайте, любіть та пробуйте зрозуміти себе і одне одного. Якщо ви маєте рацію, то нічного не втратите. Якщо ви помиляєтесь, то лише збагатитеся. В решті-решт, всі ми, люди, живемо завдяки та заради таких самих людей, як ми самі. В нас значно більше спільного, ніж відмінного, хоч ми не завжди пам’ятаємо про це. 

@Влад з Two-V