Як живуть письменники?

Залізна воля грандіозної випадковості

За своє життя мені довелося спробувати багато занять і я сподіваюся, що встигну зробити ще більше. Скільки себе пам’ятаю, майже завжди любив пробувати щось нове, невідоме, цікаве, незвичне. За це я безмежно вдячний своїм батькам, які приділили дуже багато свого часу, зусиль та грошей на подорожі Україною, що запам’яталися мені на все життя. Той безмежний захват нових відкриттів, знайомств, відчуттів та досвіду надзвичайно складно описати словами. Впевнений, якщо у вашому житті є справа, що вам дійсно подобається усім серцем, ви, як ніхто інший, зрозумієте мене.

На момент, коли я пишу цей текст, мені вже довелося займатися: моделюванням, народними і бальними танцями, брейк-дансом, бігом, воркаутом, футболом, письменництвом, настільно-рольовими іграми, стрільбою, скелелазінням, тайським боксом, ММА, карате, плаванням на байдарках, відеоіграми, відеомонтажем, вокальним мистецтвом та навіть зовсім трохи 3Д-моделюванням і версткою творчих проєктів. Щось з цього було в моєму житті лише декілька годин, днів, тижнів чи місяців, але деякі речі залишаться зі мною на все життя. Одні з них – це настільно-рольові ігри та письменництво.

Впевнений, як і багатьом з вас, мені складно назвати своє дитинство ідеальним: сімейне насильство, сварки та розлучення батьків, шкільний буллінг, фінансові та фізичні проблеми тощо. Не подумайте, я аж ніяк не жаліюся. Я маю дивовижне, неймовірне, чудове життя, однак, коли воно мені таким не здавалося, а я був ще зовсім малий. Щоб впоратись зі складнощами життя, я полюбляв займатися ескапізмом у світ фантазії. Не знаю, чи моя уява з дитинства була такою гарною, чи саме це дозволило мені її розвинути, хоча напевно, обидва варіанти правильні. Досі пам’ятаю, як у дитинстві, надивившись мультиків про людину-павука, придумував версії персонажів, що потім з’являлись на обкладинках коміксів (лише декілька). Саме тоді я і зрозумів: якщо я також можу робити це, то чим я гірший за інших?

З того моменту почалося найцікавіше. Ми з другом створювали ігрові світи в режимі онлайн не маючи нічого, окрім слів, і могли грати у них більшу частину дня, від 3 до 8 годин. Він же наштовхнув мене на думку про створення власних персонажів і всесвітів. Тож я завів собі зошит, у якому вдома або на не цікавих мені предметах у школі входив в режим «чистої фантазії». Вигадував, записував і малював характери та походження персонажів (деяких пам’ятаю й досі). Згодом все це переросло у спроби двох художниць, одного автора і одного менеджера створити власну серію коміксів «Palmar», але процес потонув на самісінькій середині. Його смерть, тим не менш, дала поштовх другому проєкту з людиною, яка надихнулася моїми ідеями і горіла бажанням писати по життю. Ми продумали цілий світ з величезним драматичним сюжетом, неочікуваним фіналом і навіть встигли написати декілька глав, але натхнення скінчилось, а разом із ним – сам проєкт.

Згодом, неочікувано для мене та моїх друзів, вже в університеті один жарт з приводу D&D вийшов з-під контролю. Я з вогнем у голові, арсеналом правил, цифр та слів спробував себе у ролі майстра підземелля. Нарешті я міг реалізувати весь свій божевільний потік ідей з живими людьми, не потребуючи нічого, окрім часу, друзів і невичерпного ентузіазму. Світ та історія створювали себе прямо на ходу, а сюжети лилися немов струмок. Однак, як і все в цьому житті, це не могло тривати вічно. Пандемія внесла великі корективи в наші графіки, але цього разу ми з моєю ще тоді подругою, а потім дівчиною і співавторкою проєкту Two_V (Владою), вирішили скрасити нудні вечори текстовою рольовкою. Проста переписка у соцмережах згодом росла і змінювалася, переростаючи у самостійну грандіозну історію. Ми не просто відпочивали після насиченого дня – ми жили в цьому світі. Ми жили життям своїх персонажів, поки будували його, а потім один жарт, який вийшов з-під контролю, і ось неочікувано для нас з Владою проста (і дуже душевна) вечірня рольовка перетворилась у величезний проєкт «Two_V». Ми вже написали: «Схід нічної зорі: Місяць, схований за хмарами», «Пісня про вбите кохання», «Щоб зрозуміти смерть – пізнай життя», але зовсім не плануємо зупинятись на цьому.

Таким чином серія випадковостей, знайомств, невдач, величезного ентузіазму і планомірних зусиль зробили письменництво та настільно-рольові ігри невід’ємною частинною мого життя. Стали простором, де я можу ділитися з вами своїми ідеями, думками, досвідом і реалізовувати власний потенціал. Дякую усім, хто став частиною цього шляху та зробив його можливим. Дякую тобі, дорогий читачу, за те, що просто зараз ти став частиною безлічі життів, про які навіть не здогадуєшся. Дякую, що зробив їх краще, просто будучи поруч.  

@Влад з Two-V

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше