Глава 39

Хлопці спрацювали напрочуд злагоджено. Вони натягнули на  міцні гілки товсту поліетиленову плівку, спорудивши на самому березі джерела щільний курінь. Назносили всередину розпечене каміння з багаття, затягли туди кот відерел з гарячою водою, і замкнена конструкція миттєво почала наповнюватись густою парою. Для зручності жінок хлопці завбачливо поклали туди пару гладких колод, щоб було куди сісти.

— Прошу, леді, — Руслан відкинув один край прозорої клейонки, пропускаючи дівчат усередину. — Спа-салон преміумкласу «Дикі нетрі» офіційно зданий в експлуатацію.

— Так конструкція ж у вас абсолютно прозора! — з посмішкою зауважила інструкторка Аня, перекидаючи через плече великий рушник. — Нас же видно, як експонати в музеї!

— Ну за цей нюанс ви можете не турбуватись, — відізвався Ігор. — Я особисто проконтролюю вашу недоторканність. Ми з чоловіками будемо на галявині біля вогню чекати вашого повернення. Навіть голови не повернемо.

— Так-так,— підтримав його Макс. — Чай у нас є, гітара також. Нам є чим зайнятись.

Руслан, погоджуючись, кивнув, затримуючи свій погляд на Марті:

— Тим паче, що ви тут точно надовго зависнете. З власного досвіду знаю.

Чоловіки, старанно прикидаючись, що їх геть не цікавить, що саме буде відбуватися в туманному курені, пішли назад до багаття, очікуючи своєї черги.

Жінки швиденько роздяглися і зайшли в лазню. Усередині виявилося парко, гаряче й напрочуд затишно. Густий, солодкий дух розпеченого каміння, хвойної смоли та вологого дерева миттєво заповнив імпровізовану лазню. Здавалося, цей подих пари за одну секунду повністю змивав усю важку втому дня.

Олена зачерпнула гарячу воду кухликом з казанка і хлюпнула на розпечені валуни. Густа пара з гучним шипінням піднялася вгору під стелю. Усі четверо жінок водночасно видихнули щось середнє між блаженним стогоном та щасливим сміхом.

— Оце так вечір... Боже, який це кайф, — блаженно заплющуючи очі, простогнала Леся, відхиляючись спиною назад, наскільки дозволяв простір куреня. — Ще вчора вранці я щиро думала, що найбільше диво цього походу — це комфортний будиночок Влада посеред лісу.

— А тепер ми маємо свою власну лазню посеред пралісу, — підтримала її розслаблена Марта, витираючи долонею краплі поту з чола.

— Свою особисту лазню, побудовану нашими чоловіками суворо заради тебе, — підморгнула їй Олена.

— Нічого не заради мене! — запротестувала Марта, хоча цього разу навіть сама відчула, наскільки непереконливо це прозвучало в тиші куреня.

— Марто, не обманюй хоч себе, — Аня лагідно посміхнулася, розплітаючи своє довге, уже повністю мокре від густої вологи волосся. — Я воджу такі кінні екскурсії цими хащами вже далеко не перший рік, повір моєму досвіду. Жоден нормальний чоловік після виснажливого переходу не буде тягати з річки валуни просто так, заради любові до фізичної праці. Це роблять тільки з однієї вагомої причини.

— Ось-ось! І про цю саму палку причину я тобі тверджу з першого дня нашого маршруту! — підтримала розмову Леся.

Марта лише  сховала своє палаюче обличчя в долоні. Хоча крізь пальці все одно було видно її широку посмішку, яку вона навіть не намагалася приховати.

— Знаєте, що я вам скажу, дівчата, — м'яко озвалася Олена, підкладаючи рушник під боки. — Чоловіки взагалі — дивовижні, дуже кумедні створіння. Вперті, зарозумілі, інколи самі до кінця не знають, чого саме хочуть у цьому житті. Але дай їм чітко й тонко зрозуміти, заради чого або заради кого саме варто постаратися — і вони заради тебе реальні гори зрушать, не те що каміння від річки притягнуть.

— Ти зараз конкретно про свого Анатолія кажеш чи про чоловічу половину взагалі? — з посмішкою спитала Аня, підливаючи води на кам'яний курган.

— Про всіх одразу, — впевнено відповіла Олена, мружачись від гарячої пари. — Мій Толя, наприклад, за все наше подружнє життя навчився самотужки і полиці вішати, і борщ варити, і навіть вчасно мовчати, коли це треба. Не одразу, звісно, все це прийшло, були свої труднощі. Але я його ніколи силою чи криками не тягнула. Я просто завжди легенько натякала, що саме мені подобається, а що ні. А решту він уже сам у своїй голові додумував, бо дуже хотів мені сподобатись і бути моїм героєм.

— Тобто весь секрет успішного маркетингу в тому, щоб просто хитро й вчасно натякати? — з азартом уточнила Леся, ловлячи кожне слово досвідченої жінки.

— Головний секрет у тому, щоб чоловік щиро думав, що кожна ця геніальна ідея — це його власна, суто чоловіча ініціатива, — з чарівною посмішкою відповіла Олена. — Найкраще управління те — якого на перший погляд взагалі не видно.

Дівчата на весь курінь розсміялися, і їхній дзвінкий сміх м'яко розчинився в гарячій густій парі. Аня ще раз зачерпнула кухоль води та хлюпнула на каміння, здіймаючи нову хвилю жару.

Сміх, що щойно пролунав від саморобної лазні біля джерела, був настільки гучним і заразливим, що чоловіки біля багаття мимоволі перезирнулися між собою.

— Цікаво... і про що це вони там так весело говорять? — тихо пробурмотів Макс, замислено підкидаючи суху гілку у вогонь.

— Про нас вони там говорять, наскільки я взагалі знаю психологію жінок за роки шлюбу, — з філософським сумом зітхнув Анатолій, потягуючи чай.

— І судячи з цього емоційного сміху, — додав Руслан, намагаючись усім своїм виглядом не показати, наскільки йому насправді цікаво, що там коїться в тому курінні, — розмова триває абсолютно не на нашу чоловічу користь.

Паритися у такому лісовому спа-салоні під відкритим нічним небом, де крізь прозору плівку куреня на тебе лагідно дивляться мільйони яскравих зірок, виявилося неймовірно приємно. Настрій у всіх чотирьох жінок однозначно покращився. Денну втому як рукою зняло, наче її ніколи й не було.
Жінки почувалися розслабленими, відпочилими, оновленими і — найголовніше — бездоганно чистими. Вода з лісового джерела, яка ще годину тому здавалася Марті крижаною, після гарячого каміння більше не здавалася холодною. Вона манила своєю прохолодою.
Розгарячені, з рожевими від пари щоками та важким подихом, дівчата обережно визирнули крізь край прозорої лазні. Переконавшись, що чоловіки надійно заблоковані біля багаття на галявині звуками гітари Макса, а листя дерев надійно ховає їх від усього світу, вони сміливо вийшли на свіже нічне повітря.
Абсолютно оголені, мов справжні лісові німфи з довгим розпущеним волоссям, що м'якими хвилями спадало на вологі плечі, вони зі сміхом поплескалися у відкритому джерелі. Срібне місячне світло м'яко ковзало по їхніх струнких силуетах, підсвічуючи кришталеві краплі води, що розліталися навколо під звуки цикад. Це було просто неймовірно, п'янко.
— Боже, дівчата, це якийсь екстаз! — голосно прошепотіла Леся, з розгону хлюпаючи руками по воді й закидаючи голову до зірок. — Якщо мене хтось зараз спробує повернути до Києва до моїх таблиць та графіків, я особисто вкушу цю людину! Я залишаюся жити в цьому джерелі як місцева русалка!
— Русалка біля коня — це сильний бренд, Лесю, — тихо, дзвінко розсміялася Марта, занурюючись по самі плечі в прохолодну кам'яну чашу джерела.
Вода лагідно, ніби шовком, обіймала її гаряче після лазні тіло, викликаючи шалені сироти по всій шкірі. Вона дивилася на місяць, що відбивався у дзеркальній воді, і відчувала, як усередині неї тане остання крихта невдоволеності цим походом. Вона більше нічого не вирішувала, нічого не планувала — вона просто ловила цей чистий кайф літа.
— Ну що, дівчата, змили з себе столичний пил? — з посмішкою озвалася Олена, акуратно віджимаючи своє мокре волосся. — Я ж казала: ліс лікує всі депресії краще за будь-яких психологів. Головне — розслабитися.
— Лікує не просто ліс, Олено, — хитро підморгнула Аня, змиваючи залишки пари з обличчя. — Марто, твій архітектор сьогодні офіційно заробив собі сто балів у карму і право на ексклюзивну нагороду. Дивись, не прогав момент біля багаття, коли вийдеш. Чоловіки таких подвигів просто так не роблять.
Марта від її слів знову відчула, як щоки зрадницьки палахкотять гарячим рум'янцем, і цього разу нічна прохолода джерела була абсолютно ні до чого. Вона лише затишно занурилася у воду по губи, ховаючи щасливу посмішку. Думка про те, що Руслан збудував усе це диво суто для неї, гріла її куди сильніше, ніж розпечене річкове каміння в курені.
— Так, німфи, завершуємо наш водний балет біля джерела, а то хлопці там біля багаття вже точно скоро почнуть штурмувати хащі від цікавості, — Леся першою спритно вискочила на м'який мох берега, тягнучись до свого великого рушника. — Пора закутуватись у халати і змивати з наших ковбоїв їхню чергову порцію пихи, поки каміння не охололо!
Дівчата, продовжуючи тихо сміятися та ділитися емоціями, швиденько загорнулися в теплі сухі рушники й кофти. Вечірній ліс навколо озера дихав затишком і свіжою сосновою смолою.