Глава 38

Дівчата провели Руслана зацікавленими поглядами, поки його висока постать із мокрою футболкою в руках нарешті повністю не зникла за зеленими деревами. На галявині біля джерела знову запала тиша, яку порушувало рівномірне дзюрчання води.

— Він явно щось задумав... — замислено прошепотіла Марта, скоріш сама собі, ніж своїй подрузі.

— Ой, Мартусю, та тут і до ворожки не ходи! Наш архітектор зараз увімкнув свій режим екобудівельника, — Леся грайливо штовхнула її ліктем, змушуючи підвестися з валуна. — Хлопчик отримав чіткий виклик від аудиторії. Ти ж поскаржилася на відсутність цивілізованого душу? Поскаржилася. А для справжнього чоловіка — це ж пряма команда «фас». Ходімо швидше назад до табору, мені вже просто не терпиться поглянути, з чого саме він збирається ліпити цей свій  спа-салон. Може, змусить Максима вдавати масажиста?

Марта лише весело відмахнулася від її коментарів, але кроку прискорила. Коли дівчата, переступаючи через коріння, нарешті повернулися на галявину, перед їхніми очима розгорнулася картина дуже бурхливої польової діяльності.

Багаття, яке Анатолій так важко розпалював, тепер палало на повну силу, обдаючи табір приємною спекою. Але найцікавіше було те, що Руслан, Макс і Денис із неймовірним ентузіазмом тягали з лісу  від річки круглі річкові валуни. Вони акуратно, наче за чітким кресленням, викладали їх прямо в саме серце полум’я, щоб каміння як слід прожарилося та увібрало в себе весь жар.

Поруч на траві вже лежав великий рулон товстої поліетиленової плівки, яку Ігор зазвичай використовував для накриття сідел на випадок зливи, та кілька міцних соснових жердин. Провідник Ігор сидів на своїй колоді, ліниво потягуючи гарячий чай із кухля, і з глибоким філософським сумом спостерігав за цим молодіжним божевіллям.

— Ну-ну, будівельники, — добродушно хмикнув Ігор, підмигнувши Марті, яка підійшла ближче. — Якщо ви мені зараз спалите весь стратегічний запас клейонки, то завтра під час дощу будете самі працювати парасольками для коней. Руслане, твоя конструкція взагалі законам фізики підкоряється?

— Мої конструкції витримують навіть карпатські шторми, Ігорю, не хвилюйся, — весело відгукнувся Руслан, витираючи спітніле чоло.

Він на секунду зупинився, перехопивши важкий камінь, і його темні очі знайшли Марту серед дерев. Хлопець хитро посміхнувся їй, ніби наочно демонструючи, що його слова біля джерела ніколи не розходяться з ділом.

Макс тим часом, намагаючись забити жердину в землю неподалік від кущів, промовисто гукнув у бік Лесі:

— Маркізо! Готуйте свої найкращі рушники та халати з пір'ям! За дві години нашу похідну баню на камінні буде офіційно здано в експлуатацію. Я особисто контролюю температурний режим.

Леся від такої неочікуваної заяви аж заплескала в долоні, моментально забувши про всі свої ранкові скарги на тягар відпочинку дикунами:

— О Боже, Максику, та ти просто чарівник! Марто, ти бачиш? Нам зараз влаштують чистий релакс під зорями.

Марта з ніжною усмішкою дивилася на Руслана, який впевнено й без зайвих слів брав під свій контроль усі її міські примхи, перетворюючи дикий ліс на затишний куточок. Сонце вже ліниво котилося до вечірнього горизонту, фарбуючи небо над долиною в ніжні персикові відтінки, і Марта вперше з нетерпінням чекала на настання цієї лісової ночі.

Нарешті складна конструкція зусиллями хлопців набула виразного вигляду, схожого на щось середнє між великим вогнищем та формою невеликого кам'яного кургану.

— Ну все, завершено, — Руслан задоволено обтер руки об свої штани й окинув поглядом справу рук майже всієї групи. — Зараз за годину-півтори це каміння розпечеться. Пішли, хлопці, по воду, треба заготовити кілька відер. Треба ще облаштувати тент навколо, і баня для наших жінок буде здана під ключ.

— Чекайте, а ми що — пролітаємо з цим  спа-сервісом? — награно обурився Денис. — Я взагалі-то теж усе життя мріяв спробувати похідну баню під зірками! Я, між іншим, каміння тягав нарівні з усіма!

— Не переймайся, розжареного каміння та гарячої пари тут на всіх вистачить, — Руслан тихо засміявся. — Тільки спочатку — жінки.

І він знайшов поглядом Марту. В його очах у вечірніх сутінках знову спалахнули магнетичні, теплі іскорки.

— Де ти взагалі всього цього навчився? — не втрималася дівчина від запитання, підходячи ближче. І вже не намагаючись приховати цікавість під маскою байдужості.

— Дід колись навчив, — відповів Руслан, і на одну мить в його голосі майнуло щось набагато тепліше, ніж усі його звичні підколи та іронічні шпильки. — Він у мене в селі саме так похідну баню на городі ставив, поки нормальної не збудував. Я тоді малим подавав йому річкові валуни й щиро думав, що це найцікавіша розвага на всьому світі.

Марта заворожено дивилася на нього — трохи спітнілого від важкої фізичної праці, з розпатланим від вітру темним волоссям і відкритим обличчям. У променях вечірнього сонця, що вже майже торкалося горизонту й фарбувало галявину в палкі рожеві кольори, він зараз здавався їй надійним.

— Дякую тобі, Руслане. За те, що будуєш для нас цивілізацію посеред хащ.

— Для тебе, Мартусю, я готовий побудувати навіть палац із панорамним видом на ці сосни, — тихо, майже пошепки промовив він, нахиляючись до неї, і його погляд знову опустився прямо на її губи. — Головне — щоб твій маркетінг не забував вчасно вимикати свій робочий чат.

— Ой, хлопці, відра самі до джерела не дійдуть! — раптом пролунав ззаду веселий голос Лесі, яка вже активно розвішувала на гілках чисті рушники. — Руслане, біжи по воду, бо ми з Анею вже готові влаштувати тут повне занурення в спа-процедури!