Глава 36

Робота на лісовій галявині кипіла під акомпанемент веселого тріщання дров та соковитих кулінарних ароматів. Руслан із Мартою об'єднали свої зусилля і в чотири руки приготували шедевральну польову страву — золотаву, з димком картоплю на духмяному домашньому салі, щедро засипану смаженою цибулькою та дрібно нарізаним часником. Запах від їхнього казанка піднімався такий, що навіть листя на деревах, здавалося, починало тихо мліти.

Тим часом Максим із Лесею розгорнули масштабне виробництво на сусідньому карематі: вони нарізали величезну миску свіжого салату з помідорами та зеленню і спорудили цілу піраміду з хрустких бутербродів з паштетом та сиром.

Суворий експерт Денис поважно, з надзвичайно глибокодумним виглядом ходив між двома командами. Він то виловлював гілочкою гарячий шматочок картоплі прямо з казанка Руслана, то замислено, заклавши руки за спину, повільно жував черговий Лесин бутерброд та свіжу нарізку. Він хмурився, закочував очі, цмокав язиком і ніяк, абсолютно ніяк не міг обрати фінального переможця цього кулінарного двобою.

Нарешті Ігор з Анатолієм, які спостерігали за цією дегустацією, просто не витримали такого знущання.

— Та скільки можна?! Ми тут зараз усі слиною подавимося! — не витримав Ігор, голосно б'ючи себе долонею по коліну. — Весь табір голодний сидить, шлунки марш грають, а він ходить, плямкає і міркує про високу кухню!

— Так-так, повністю підтримую нашого капітана, молодий чоловіче! — підтримав Ігоря Анатолій, поважно підводячись із пенька. — Ви, Денисе, мабуть, хитро вирішили самотужки весь наш обід з'їсти під виглядом експертизи, а наприкінці просто сказати, що так і не розібрали, що саме було смачніше!

Інструкторка Аня з Оленою вирішили взагалі не витрачати час на чоловічі суперечки. Вони мовчки підсіли до імпровізованого столу на пледі, спокійно взяли ложки та почали щедро накладати собі в металеві тарілки гарячу ароматну картопельку та апетитно жувати Лесині бутерброди. Зрозумівши, що дипломатія закінчилася, до них приєдналися і всі інші учасники походу. Почався великий лісовий бенкет.

— І взагалі, — активно жуючи хрустку скоринку і розмахуючи виделкою, авторитетно розмірковувала Леся, — у будь-якому поважному шоу журі має складатися щонайменше з декількох осіб, а не з одного тебе, Дениску. Твоя думка не пройшла верифікацію аудиторії.

Вони, підколюючи один одного, поїли до останньої крихти. Весь казан був вичищений до блиску.

— Ну що я можу сказати... Все було просто неймовірно смачно! — сито витираючи рота, подав голос Денис, коли тарілки спорожніли. — Я чесно, своєю експертною душею так і не вигадав, кому саме присудити абсолютну першість.

— То давайте просто розділимо перше місце і зробимо нічию, — з усмішкою запропонувала Олена.

— Точно, нічия! — гаряче підтримала її Аня. — Всі страви сьогодні просто ідеально доповнювали одна одну.

— А найголовніше — ми сьогодні готували все це разом, абсолютно від душі та з великою любов'ю, — ніжно усміхнулася Марта.

Руслан, який сидів поруч із нею на пледі, нічого не відповів на цю репліку. Він тільки дуже тепло і з захопленням подивився на неї.

Леся на цю ідилію лише награно надула свої губи:

— Ну ось, приїхали... А я вже наївно думала, що офіційно звільнюся сьогодні від вечірнього чергування біля брудного посуду, — вона з виразом удаваного гніву подивилася на Дениса. — Ох, спасибі тобі, наш великий непідкупний дегустатор! Обламав таку стратегію!

Олена з легкою усмішкою піднялася на ноги, обтрушуючи траву:

— Ваші кулінарні команди офіційно визнані спільними переможцями, тому ви всі четверо — Марта, Руслан, Леся та Макс — з почестями звільняєтеся від будь-якого чергування та миття казанка на сьогоднішній вечір. Заслужений відпочинок. А ось наш незалежний дегустатор... іде разом із нами мити весь брудний посуд до струмка.

Денис від такої ухвали миттєво зробив страждальницький вираз обличчя, аж Макс із Лесею ледь не вдавилися чаєм.

— Так-так, давай до води, експерте! — весело додала Аня, вручаючи йому в руки велику залізну миску. — Це тобі справедливе покарання за те, що мало не змусив нас усіх тут слиною завчасно вдавитися від цих шалених запахів, поки ти так довго зволікав зі своїм вердиктом!

Під дружний регіт табору Денис поплентався до потічка, а Марта з Русланом залишилися сидіти на пледі, проводжаючи поглядом сонце, яке вже м'яко котилося до вечірнього горизонту, обіцяючи їм неймовірно затишну літню ніч на цьому дивовижному панорамному майданчику.