Глава 34

Мальовнича галявина відкрилася перед ними абсолютно несподівано. Після тривалого й крутого підйому лісовою стежкою вона раптово вивела вершників на широкий, ідеально рівний панорамний майданчик. Він був оточений великими деревами, наче природною зеленою фортецею, а посеред трави виднілося заздалегідь підготовлене, обкладене сірим камінням місце для багаття.

Але найголовнішим був краєвид. Перед мандрівниками розгорнулася настільки запаморочлива панорама залитих сонцем долин, річкових закрутів та лісових масивів на горизонті, що навіть найбільш стомлені учасники подорожі забули про свою втому, мокрі спини та нестерпно ниючі сідниці. У повітрі пахло гарячою сухою травою і вітром.

— Так, стаємо тут! Привал! — оголосив провідник Ігор, спішуючись на прим'яту траву. — Хоча, мушу зауважити, за розкладом ми мали розбивати тут табір ще мінімум дві години тому.

— Ігорю, ну облиш, — інструкторка Аня лагідно поплескала його по плечу, знімаючи з кінського крупу наплічник. — Сонце ще високо, на небі ні хмаринки. Всі мандрівники живі, коні цілі, ніхто по дорозі не загубився. Яка взагалі різниця: година раніше, година пізніше?

— Різниця в тому, що графік маршруту — це основа безпеки й дисципліни! — вперто, насупивши брови, почав пояснювати їй Ігор, дістаючи з кишені потертий блокнот. — Якщо ми сьогодні відстанемо на одну годину, завтра розслабимося і відстанемо на дві, а післязавтра...

— А післязавтра ми або благополучно доїдемо до фінальної бази, або взагалі не доїдемо, — легко, з філософським спокоєм перебила його Олена.

Вона зіскочила зі свого коня і взялася розстеляти на траві синій килимок із виглядом жінки, яка за своє довге життя бачила вже занадто багато безглуздих чоловічих спроб контролювати абсолютно непідконтрольні речі.

— Розслабся вже, голубчику, видихни лісове повітря. Ми нікуди не поспішаємо.

— От власне! Підтримую дружину на всі сто відсотків! — вагомо додав Анатолій, опускаючись на найближчий пеньок і блаженно витягуючи затерплі ноги. — Якщо вже з самого початку наше життя пішло абсолютно не за планом, то нащо тепер намагатися знову ставати послідовними й дисциплінованими? Хай воно вже йде як іде. Так навіть набагато цікавіше. Справжня пригода!

Ігор кілька секунд мовчки дивився на нього з таким виразом обличчя, наче почув найстрашнішу єресь у своєму житті. Потім він перевів свій розгублений погляд на стару карту подорожі, яку тримав у руках, а після — на розслаблені, безтурботні обличчя навколо. І здається, в цей самий момент десь глибоко всередині щось зламалося.

— Знаєте що... — сказав він раптом, одним рухом згортаючи карту і запихаючи її назад до кишені.

Він зробив це з виразом обличчя людини, яка щойно скинула з плечей непосильний тягар.

— Раз ми вже й так зійшли з графіка... тоді давайте сьогодні взагалі відійдемо від усіх писаних правил! У мене є зустрічна пропозиція. Може, ви нас з Анею сьогодні самі погодуєте, га? Весь маршрут ми з нею біля цих казанів чаклуємо, вас годуємо — а тепер ваша черга побути шеф-кухарями і смачно погодувати своїх провідників!

Марта від такої раптової заяви аж Ласку за повід сильніше смикнула.

«Ми?! Погодуємо?! На багатті?!» — панічно закричав її внутрішній голос.

Вона озирнулася на Лесю, яка саме намагалася виплутати ногу з повода Бурана. Руслан, який вже розсідлав Грома, почувши пропозицію Ігоря, повернув голову в бік Марти. В куточках його губ знову розцвіла та сама нестерпна, але така приваблива усмішка.

Коротка тиша, що запала на галявині після заяви Ігоря, вибухнула таким бурхливим ентузіазмом, що навіть коні, які мирно паслися, здивовано підняли голови.

— Оце я розумію діло! — студент Денис весело ляснув у долоні, ледь не підстрибуючи на місці. — Нарешті хоч якийсь реальний виклик на нашому маршруті, а не просто оце щоденне «сиди рівно, їдь та не падай»!

— Я теж обома руками підтримую! — жваво озвалася Леся, хитро примруживши очі й відчутно штурхнувши гострим ліктем Макса, який саме збирався сісти на свій плед. — Тільки попрошу тебе, гітаристе, сьогодні без твоїх фірмових офісних відмазок типу: «Дівчата, я вам краще зіграю щось для натхнення та настрою, поки ви картоплю чистите». Сьогодні всі працюють на благо шлунку провідників!

— Ну, взагалі-то, я непогано готую, — досить скромно, але впевнено зауважив Макс. — У гуртожитку за моє фірмове рагу з тушонкою хлопці ледь не билися.

Леся після цієї заяви поглянула на нього із зацікавленою повагою. Вона задоволено підкрутила пасмо волосся, явно роблячи собі подумки помітку, що їхній співочий дует має дуже перспективне побутове майбутнє.

— Тоді я розпалюю наше багаття! — авторитетно оголосив Анатолій.

Він підвівся зі свого пенька з виразом обличчя генерала, що рішуче бере все командування операцією на себе.

— Це суто чоловіча справа. Тут, знаєте, досвід потрібен і знання законів термодинаміки.

— Ой, досвід... закони... — не втрималася, щоб не підколоти чоловіка Олена.

Та Анатолій уже впевненим кроком прямував до кам'яного кострища з величезним оберемком хмизу та дрібних гілок, ігноруючи скептичну репліку своєї дружини. Наступні десять хвилин стали ще однією неймовірно смішною виставою цього незабутнього кінного походу.