Глава 16

Після екстремальної переправи Ігор вивів групу на затишну, мальовничу галявину, що ховалася в крутому закруті річки. Швидка течія тут помітно уповільнювалася, утворюючи глибоку заводь із піщаним дном. Сонце вже остаточно піднялося в самий зеніт і припікало на повну силу, висушуючи вологу на тканині штанів за лічені хвилини. У повітрі стояв густий, солодкий аромат нагрітого різнотрав'я та річкової свіжості.

— Великий привал на три години! — радісно оголосила інструкторка Аня, скидаючи свій капелюх на колоду і витираючи спітніле чоло. — Розсідлуємо коней, знімаємо попруги і нехай пасуться в затінку під деревами. А ми обідаємо, відпочиваємо і купаємося! Вода тут — чиста сльоза, гріх не зануритися!

За кілька хвилин коні вже задоволено й мирно хрумтіли соковитою береговою травою під пишними вербами, а втомлені мандрівники розклали на теплому піску свої каремати. Після легкого, але неймовірно смачного перекусу, хлопці Макс і Денис першими з диким криком «Бомбочка!» з розгону заскочили у воду, здіймаючи в повітря хмари блискучих бризок.

Леся, яка уже встигла за лічені секунди скинути свій спортивний костюм і залишитися в ультраяскравому рожевому купальнику, наполегливо тягнула Марту за руку прямо до води:

— Мартусю, досить сидіти! Вода — просто космос, я тобі кажу! Нумо швидко змиємо цей лісовий пил та кінський дух!

Марта завагалася лише на мить. Її новий купальник кольору стиглого манго, який вона так ретельно й довго обирала для відпочинку в Одесі, нарешті дочекався свого справжнього зоряного часу — хоч і не на шезлонгу біля Чорного моря, а посеред заповідника. Він ідеально підкреслював її фігуру.

Дівчина повільно підійшла до самого краю води, занурюючи пальці ніг у прозору гладінь. Вода після річкової течії на броді тут здавалася неймовірно освіжальною.

— Ну що, маркетологу, все ще подумки шукаєш білий шезлонг і офіціанта з келихом прохолодного аперолю? — почувся ззаду знайомий голос.

Марта плавно озирнулася через плече. Руслан неспішно йшов по золотавому піску прямо до неї. На ньому були лише темні плавальні шорти. Дівчина мимоволі затамувала подих. Без свого похідного одягу хлопець виглядав ще привабливішим, ніж уночі біля багаття. Широкі, розгорнуті плечі, рельєфна мускулиста спина і чітко окреслений, підтягнутий прес промовисто свідчили про те, що архітектор явно не проводив свої вільні вечори перед телевізором із пачкою чипсів.

— Апероль тут абсолютно зайвий, — намагаючись сховати збентеження, відгукнулася Марта. — Мені й без шезлонгів непогано.

Вона зробила ще кілька кроків углиб заводи, відчуваючи, як вода підступає до стегон, але раптом із гучним криком: «Лови!» Леся ззаду хлюпнула на неї стіною бризок.

Марта пронизливо зойкнула від несподіванки й спробувала зробити крок назад, щоб ухилитися від другої хвилі бризок. Проте послизнулась на слизькому камені. Дівчина змахнула руками в повітрі, розуміючи, що зараз полетить спиною у воду, але закони фізики знову вирішив підкорити собі Руслан.

Сильні руки Руслана, який заходив у річку всього за крок від неї, зреагували миттєво, підхопивши її за талію та спину. Він втримав її на ногах, ривком притиснувши до своїх міцних грудей.

Марта розплющила очі, судомно вдихнувши повітря. Вони стояли посеред прозорої заводі, вода якої доходила їм майже до самого пояса. Прохолодні краплі повільно стікали по її обличчю, а долоні дівчини, шукаючи опору, вперлися в його вологі від води плечі. Руслан дивився на неї зверху вниз, і в його темних очах зараз не було сарказму — лише дивна глибина та тепло.

— Мені починає здаватися, — над самісіньким її вухом промовив він, і його голос вібрував від прихованого сміху, — що моє головне завдання в цьому поході — постійно ловити тебе. Ти щоразу падаєш так граційно, ніби ми з тобою репетируємо прем'єру в класичному балеті.

Марта відчула, як її серце шалено калатає десь у горлі — і цього разу причина була точно не в страху перед слизьким камінням чи дикою річковою течією.

— Це все Леська зі своїми жартами... — ледь чутно відповіла вона, раптом зловивши себе на  думці, що занадто відверто дивиться на його губи. — І взагалі, ковбою, міг би ловити мене трохи менш... міцно.

— Хотів би я на це подивитися, — засміявся Руслан, але свої долоні з її талії прибирати чомусь зовсім не поспішав. — Ну звісно, у всьому винна лише природа.

— Відпусти вже мене, будь ласка. Я вмію стояти на ногах самостійно, — обурено пирхнула дівчина.

Руслан чарівно посміхнувся, проте слухняно повернув її у вертикальне положення. Його долоні ще кілька секунд ковзали по її нагрітій сонцем шкірі, залишаючи за собою довгий шлейф електричного струму. Леся на березі відвернулася в інший бік, вдавши, що вона зацікавлена якимось дрібним метеликом на квітці будяка. Хоча її хитра посмішка та тремтячі від реготу плечі видавали подругу з потрохами. Вона вже явно подумки пакувала валізи на їхнє майбутнє весілля та обирала ресторан.

— Гаразд, будь акуратнішою, — промовив Руслан.

Він відпустив її й безшумно пірнув, розсікаючи воду потужними гребками. Його засмагла спина на секунду майнула під сонцем і зникла під водою.

Марта залишилася стояти одна посеред заводі, занурена по пояс у воду. Вона дивилася на кола, що розходилися по дзеркальній поверхні.