Глава 14

Після сніданку галявина миттєво перетворилася на гамірний бджолиний вулик. Інструкторка Аня роздавала чіткі вказівки, мандрівники пакували спальники та намети, а коні в дерев'яному загоні вже нетерпляче перебирали копитами й гучно пирхали, передчуваючи початок денного переходу.

Марта, спостерігаючи за цією метушнею, твердо вирішила: досить. Вона — самостійна жінка, яка в місті впевнено керує рекламними бюджетами і легко ставить на місце найнахабніших підрядників. Вона ні за що більше не дозволить якомусь ковбою думати, ніби вона — безпорадна кімнатна квітка.

Тягнучи обома руками важке шкіряне сідло, Марта рішуче попрямувала до своєї чотириногої напарниці. Кобила Ласка стояла біля поперечини загону, флегматично жуючи травинку. Вона виглядала досить невинно, наче тихенька тварина з картинок про сільську ідилію.

— Ну що, подруго, покажемо цим професіоналам, на що ми здатні? — змовницьки прошепотіла Марта.

Вона підійшла до кобили з лівого боку, як учора показали на інструктажі, закинула на спину Ласки м'який синій вальтрап, а зверху з неабияким фізичним зусиллям звалила важке сідло. Ласка навіть не поворухнулася, продовжуючи медитувати. Марта подумки поаплодувала собі стоячи й уже уявила, як гордо проїде повз Руслана. Залишився останній, але найважливіший технічний крок — затягнути попругу. Тобто широкий, цупкий шкіряний ремінь під животом коня, який, власне, і тримає всю цю громіздку конструкцію разом із вершником.

Марта нагнулася, намацала ремінь під кінським черевцем і щосили потягнула його вгору, намагаючись дотягнутися до металевої пряжки. Але Ласка була не просто конем — вона  була хитрим ветераном кінного туризму з вищою освітою у сфері саботажу та маніпуляцій. Щойно дівчина спробувала зафіксувати ремінь на першу дірочку, кобила глибоко, на повні кінські легені вдихнула свіже лісове повітря, миттєво роздувши свій живіт, наче величезну гумову кулю. Шкіряна попруга відмовилася застібатися. Ремінь просто не дотягувався.

— Ласочко, не дури, негайно здуйся! — крекчучи від напруги, попросила Марта, упираючись коліном у пружний бік коня.

Це нагадувало важкі переговори з примхливим клієнтом, який раптово вирішив роздути кошторис проєкту. Вона потягнула ремінь ще сильніше, аж пальці на руках побіліли. Ласка у відповідь на це насильство надулася ще більше, ставши схожою на гігантську, круглу пузату бочку, і при цьому знущально витягнула шию, скосивши на Марту велике око. На кінській морді читалося абсолютне торжество.

— Ах так?! Ах ти ж підступна тварина! — остаточно розлютилася Марта, відчуваючи, як її гордість вимагає реваншу.

Вона вперлася обома ногами в землю, знову схопила цей нещасний ремінь і потягнула його з такою силою, наче намагалася виграти чемпіонат із перетягування каната.

— Ну що, не виходить домовитись із цією кулею? — раптом пролунав прямо за її спиною той самий нестерпно веселий голос Руслана.

Він стояв усього за крок, тримаючи за вуздечку свого Грома, який уже був осідланий просто ідеально. Сам Руслан знову був у своєму ковбойському капелюсі, з-під крисів якого на Марту дивилися двоє темних очей, повних щирого сміху.

— Руслане, йди куди йшов! — важко дихаючи і не випускаючи ременя, просичала Марта, обличчя якої від напруги вже стало малиновим. — Я сама все зроблю! У мене все під контролем! Вона просто... тимчасово змінила об'єм!

— Ага, бачу, контроль повний, — Руслан тихо хмикнув, відпустив Грома, який слухняно застиг, і зробив крок до Ласки. — Марто, якщо ти зараз відпустиш цей ремінь, кобила здується і ти полетиш спиною в кущи. А якщо потягнеш сильніше — Ласка просто лопне від гордості, що перехитрила чергову міську леді. Давай сюди повід, маркетологине.

Та Марта не відступила. Вона зібрала в один кулак усі свої сили, заплющила очі й навалилася на важку попругу всім тілом, відчайдушно намагаючись закласти металевий штир у потрібну дірочку. Проте саме в цю секунду Ласка вирішила, що ранкова безкоштовна вистава для туристів затягнулася. Кобила різко, з гучним свистом випустила все затиснене повітря з легень і зробила максимально невимушений, легкий крок убік.

Оскільки Марта трималася за шкіряний ремінь із запеклістю титана, що з останніх сил іде на дно, вона під дією невблаганних і жорстоких законів фізики просто полетіла слідом за кобилою. Цупка попруга з тріском вислизнула з її пальців, незакріплене сідло миттєво з’їхало набік, перевернулося і з усього маху накрило Марту зверху, наче велетенський кумедний шкіряний капелюх.

— Я бачу, твій поважний клієнт знову виявився значно хитрішим, — пролунав голос Руслана зі сміхом.

Марта роздратовано скинула з голови важке сідло і сердито глянула вгору. Руслан стояв поруч, а його темні очі аж іскрилися від задоволення.

— Вона відверто знущається з мене! Це особисте! — вигукнула Марта, намагаючись виплутати лівий кросівок із пастки залізного стремена й нарешті підвестися на ноги. — Вона надувається абсолютно навмисно! Це якась бракована, неправильно налаштована кобила, Руслане!

— Вона просто дуже досвідчена лісова акторка з великим стажем, — Руслан підійшов ближче і, проігнорувавши всі протести дівчини, легко підняв сідло з трави. — Усі тутешні коні роздмухують живіт, коли бачать перед собою недосвідчених новачків. Вони чекають, поки ти застебнеш ремінь на першу-ліпшу вільну дірочку, щоб потім, уже під час ходьби лісом, сідло просто перевернулося разом із тобою прямо під кінське черево. Її ліньки тебе везти, от і все.

Він одним звичним рухом закинув важке сідло назад Ласці на спину, вирівнявши вальтрап. Потім нагнувся, перехопив попругу і несподівано для тварини легенько тицьнув кобилу кулаком під ребра. Ласка від несподіванки здулася, і Руслан одним ривком затягнув шкіряний ремінь на максимум. Тварина лише ображено пирхнула, тупнула копитом і незадоволено притисла вуха до голови.

— От і все, контракт підписано, — хлопець спритно вирівняв стремена й повернувся до Марти, яка стояла поруч, приречено обтрушуючи забруднені коліна. — Гордість та фемінізм — це, звісно, чудово, Марто. Але іноді все ж варто приймати допомогу, особливо коли твій опонент важить п'ятсот кілограмів м'язів і думає виключно про саботаж. Тримай повід.