Глава 13

Ранкові гігієнічні процедури в  лісі виявилися для Марти куди складнішим і виснажливішим іспитом, ніж уся її нічна варта від вигаданих вовків. У своєму звичному житті вона мала непорушний ритуал: довгий теплий душ із лавандовим гелем, пухнастий халат, величезне дзеркало з правильним фронтальним підсвічуванням і м’яке крісло, де вона неспішно пила свій ранковий лате, перевіряючи аналітику та гортаючи свіжу стрічку новин.

Тут, під кронами дерев, замість цього побутового раю на неї чекала реальність дикої природи, яка абсолютно не зважала на її звички.

Вибравшись із намету з брендовою косметичкою під пахвою, Марта обережно почимчикувала у бік лісового струмка, намагаючись балансувати і не наступати голими ногами на колючі соснові шишки та сухі гілки. Вода в лісовому джерелі виявилася крижаною.

— О-о-охо-хох... матінко... — видавила вона сиплим голосом, намагаючись із заплющеними очима намацати на гілці свій рушник.

Замість зручного дзеркала Марті довелося видивлятися власне відображення у швидкому потоці струмка. Там, замість бездоганної укладки, вона з жахом побачила хаотичне, розпатлане гніздо з сухими сосновими голками, що застрягли у чубчику.

«Цей ліс цілеспрямовано знищує мою красу», — подумала Марта, намагаючись пальцями розплутати волосся.

Але справжнім квестом на виживання стала лісова вбиральня. Поняття «елементарні зручності» тут обмежувалося порадою провідника Ігоря, озвученою ще ввечері: «Дівчата — ліворуч у хащі, хлопці — праворуч за пагорб».

Міцно затиснувши в руці рулон туалетного паперу, Марта з подругою пробиралися крізь зарості. Кожен дотик мокрого від нічної роси листя змушував дівчину підстрибувати на місці й ойкати. Місцеві комарі, радісно зустрівши свіжу шкіру, влаштували на неї колективне полювання. Вони гуділи над вухом, наче ескадрилья винищувачів, і атакували з усіх боків одночасно.

— Марто, ти там жива? — з-за куща з'явилося обличчя Лесі. Подруга, на відміну від Марти, примудрилася навіть у цих хащах виглядати так, наче вийшла на пробіжку в центральному парку. Вона активно махала руками, відганяючи комах. — Тебе там борсуки в полон не взяли? Бо Ігор уже каже, що каша холоне!

— Мене зараз живцем з'їдять ці мутанти! — засичала Марта, відчайдушно ляскаючи себе долонею по плечу. — Вони ігнорують мій спрей від комах! Вони сприймають його як соус до основної страви! Лесю, це не відпустка, це якесь реаліті-шоу, де я — головна жертва.

— Та гаразд тобі, зате шкіра буде в тонусі від кропиви, — розреготалася Леся, хапаючи подругу за руку і витягуючи її назад на протоптану стежку табору. — Дивись на це позитивно: антицелюлітний масаж у дикій природі абсолютно безкоштовно. Ходімо швидше до вогню.

Марта швиденько поправила кофту, намагаючись повернути собі пристойний вигляд.

Коли дівчина, злегка покусана, нарешті повернулася до табору, м’якого крісла вона тут теж не знайшла. Довелося сідати на вологу від роси товсту колоду біля згасаючого багаття.

Провідник Ігор, помітивши її страждання, мовчки протягнув їй залізне горнятко з міцною чорною кавою. Напій пах лісовим димом, але був неймовірно смачним. Марта обхопила кухоль двома руками і зробила обережний ковток.

У цей самий момент повз неї пройшов Руслан. Марта здивувалась, адже він виглядав так, ніби щойно вийшов зі знімального майданчика дорогої реклами чоловічого елітного парфуму: свіжий, бадьорий, рушник був недбало закинутий на його плече, а на обличчі — жодної ознаки нічного недосипу.

Помітивши Марту, яка сиділа на колоді з надутими губами, хлопець зупинився і тихо хмикнув:

— Ну що, Марто,  як тобі ранковий спа-салон? Бачу, лісовий пілінг дикою кропивою пройшов успішно?

Марта кинула на нього вбивчий погляд крізь легку пару свого кухля. Образа за його нічні походеньки й розповіді про «чотирьох наляканих дівчат в одному наметі» миттєво змішалася з роздратуванням через повну відсутність гарячого душу.

— Мій спа-салон просто бездоганний, — з крижаною ввічливістю відрізала вона, демонстративно відвертаючись від нього в бік дерев'яного загону з кіньми. — Особливо мені припав до душі акупунктурний масаж від комарів та крижаний контрастний струмок. Неймовірно освіжає. Настільки, що я починаю чітко бачити, які люди навколо мене... занадто самовпевнені.

Руслан на цей емоційний випад лише весело розсміявся. Ранкові словесні дуелі з Мартою явно приносили йому задоволення. Він підійшов ближче, без  запрошення примостився поруч із нею, по-дружньому штовхнув її плечем у плече:

— Ну-ну, не серся на весь цей світ зранку. Допивай свою каву, бо інструкторка Аня вже ретельно оглядає сідла та попруги. Сьогодні за наміченим планом у нас дуже цікавий маршрут.

Марта вже відкрила рот, щоб видати у відповідь якусь нищівну репліку, але цієї самої миті кобила Ласка в загоні вимогливо заіржала на всю галявину, ніби повністю підтакуючи кожному слову Руслана.

— О, бачиш? Навіть Ласка згодна, що тобі потрібен нагляд, — подала голос Леся, яка підійшла ззаду, жуючи бутерброд із сиром.

Марта приречено зітхнула і зробила ковток кави: цей літній день тільки-но розпочинався, і попереду на неї явно чекала порція ще більшого екстриму, від якого її серце чомусь починало битися швидше.