Як закохатися в ботана

Розділ 10. Економіка проти Каті

Після тієї вечірки я вирішила, що настав час узятися за голову.

Не те щоб раніше я зовсім нею не користувалася. Просто останнім часом моє студентське життя складалося переважно з лекцій, розмов із дівчатами, походів у їдальню та періодичних спроб зрозуміти, куди зникають гроші. А ще були вечірки, на яких я могла безкоштовно випити коктейль і потім згадувати про це з гордістю людини, яка щойно уклала вигідну фінансову угоду.

Але тато мав рацію: якщо я хочу мати хорошу роботу після університету, однієї красивої мрії про успішне майбутнє замало.

Тому в понеділок я прокинулася з рішучістю, якій позаздрив би навіть наш декан.

— Дівчата, від сьогодні я інша людина, — оголосила я, сидячи на ліжку й натягуючи шкарпетки.

Маша, яка саме намагалася розчесати волосся, повільно повернула до мене голову.

— Ти захворіла?

— Ні.

— Температуру міряла?

— Машо!

— Просто уточнюю. Бо фраза «від сьогодні я інша людина» зазвичай закінчується або дієтою, або спортзалом, або тим, що хтось видаляє колишнього з усіх соціальних мереж.

Софія визирнула з-під ковдри.

— Або обіцяє більше ніколи не закохуватися.

— Я не збираюся закохуватися! — обурилася я. — Я збираюся вчитися.

Дівчата замовкли.

На кілька секунд у кімнаті запанувала така тиша, ніби я щойно повідомила, що вступаю до монастиря.

— Ого, — нарешті промовила Софія. — А це надовго?

— До кінця університету.— Тоді я ставлю на три дні, — сказала Маша.

— На два, — додала Софія.

— Ви жахливі подруги.

— Зате чесні, — усміхнулася Маша.

Я демонстративно відвернулася й почала збирати речі.

Сьогодні я мала намір довести всім, а насамперед самій собі, що здатна бути серйозною студенткою.

Для початку я купила три нові зошити, кольорові ручки й стікери. На касі сума виявилася значно більшою, ніж я очікувала, але я вирішила не засмучуватися.

Це була інвестиція в освіту.

Принаймні так я пояснила собі витрати, коли побачила чек.

На першій парі я сіла на другий ряд, дістала новий зошит і акуратно написала дату.

Потім підкреслила її синьою ручкою.

Потім намалювала маленьку зірочку.

Потім перевірила, чи рівно лежить ручка.

Коли я нарешті була задоволена організацією робочого місця, до аудиторії зайшла Вікторія Сергіївна — наша викладачка мікроекономіки.

Вона поставила папку на стіл, оглянула аудиторію й одразу взялася до справи.

— Доброго ранку. Сподіваюся, ви повторили матеріал минулої лекції.

Я випросталася.

Звісно, повторила.

Точніше, прочитала конспект учора ввечері. Двічі. Ну, майже двічі, бо на другому читанні мені зателефонувала мама, а потім я шукала зарядний пристрій.

Але це не мало значення.

Я була готова.

— Почнімо з простого, — сказала викладачка. — Хто пояснить, що таке альтернативна вартість?

Я підняла очі від зошита.Альтернативна вартість.

Я знала ці слова. Більше того, вони навіть викликали в мене певну симпатію.

Принаймні звучали значно приємніше, ніж похідні чи інтеграли.

Вікторія Сергіївна провела поглядом по аудиторії.

— Катерино, можливо, ви?

Я завмерла.

Усі повернулися до мене.

Денис, який сидів позаду, ледь помітно підсунувся вперед, очевидно, передчуваючи розвагу.

Я повільно підвелася.

— Альтернативна вартість — це… — почала я й відчула, як у голові раптом стало порожньо.

Ще секунду тому відповідь десь була.

Напевно, заховалася між кольоровими стікерами.

— Це вартість… альтернативи, — нарешті сказала я.

Задні ряди тихо захихотіли.

Я заплющила очі.

Чудово, Катю. Просто блискуче.

— Продовжуйте, — спокійно попросила Вікторія Сергіївна.

Я гарячково шукала в пам’яті бодай щось розумне.

— Тобто… коли ми обираємо щось одне, то відмовляємося від чогось іншого. І от це інше теж має свою вартість.

Викладачка трохи пом’якшала.

— Уже краще. А можете навести приклад?

Я кивнула. Приклад. Приклад я точно могла придумати.

— Наприклад, у мене є дві тисячі гривень. Я можу купити продукти на кілька днів або піти з подругами в кафе. Якщо я обираю кафе, то альтернативною вартістю буде те, що я могла б купити за ці гроші в магазині.

— Правильно, — сказала Вікторія Сергіївна.

Я вже подумки святкувала перемогу.

— А якщо ви купите продукти, а потім виявиться, що подруги пішли в кафе без вас?— Тоді альтернативною вартістю будуть зіпсовані стосунки з подругами, — випалила я.

Аудиторія вибухнула сміхом.

Навіть Вікторія Сергіївна прикрила усмішку долонею.

Я стояла біля парти й не знала, чи мені сміятися разом з усіма, чи попросити університет видати мені диплом просто зараз, щоб я могла негайно забрати документи.

Денис нахилився до сусіда й голосно прошепотів:

— Оце я розумію. Економіка людських стосунків.

— Денисе, якщо вам так цікава тема, наступним відповідатимете ви, — сказала викладачка.

Він миттєво випростався.

— Ні, дякую. Я поважаю особистий простір альтернативної вартості.

Цього разу засміялася навіть Аліна, яка зазвичай записувала кожне слово викладачки так, ніби від цього залежала доля світової економіки.

— Сідайте, Катерино, — сказала Вікторія Сергіївна. — І запам’ятайте: головне не лише завчити визначення, а й зрозуміти, як воно працює в житті.

Я сіла.

Щоки горіли.

Зате визначення альтернативної вартості я тепер точно не забуду.

Особливо якщо воно стосується двох тисяч гривень.

Після пари Денис наздогнав мене в коридорі.

— Катю, можна запитання?

— Якщо про альтернативну вартість, то я більше не консультую.

— Шкода. Я хотів запитати, чи можна отримати знижку на консультацію.

— Можна. Перша консультація безкоштовна, друга — за ціною двох.

— Ти небезпечна жінка.

— Я майбутній економіст. Ми всі такі.

— Тоді поясни мені, чому я витрачаю стільки часу на навчання, а розумнішим не стаю.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше